Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Травма та її наслідки
Зала синя Зала жовта

Травма та її наслідки
Зала синя Зала жовта

Журнал «Травма» Том 15, №5, 2014

Вернуться к номеру

Клініко-епідеміологічна характеристика масиву постраждалих із пошкодженнями довгих кісток унаслідок дорожньо-транспортних пригод

Авторы: Гур’єв С.О., Євдошенко В.П., Сацик С.П. - ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

У статті наведені дані аналізу 139 випадків пошкоджень довгих кісток при політравмі внаслідок дорожньо-транспортних пригод у постраждалих, які перебували на лікуванні в Полтавській міській лікарні № 1 у період з 2008 по 2011 рік. Розглянуті основні клініко-епідеміологічні характеристики: стать, вік, механізм ­отримання пошкодження та участь у русі.

В статье приведены данные анализа 139 случаев повреждений длинных костей при политравме в результате дорожно-транспортных происшествий у пострадавших, которые находились на лечении в Полтавской городской больнице № 1 в период с 2008 по 2011 год. Рассмотрены основные клинико-эпидемиологические характеристики: пол, возраст, механизм получения повреждения и участие в движении.

This article presents findings of 139 cases of long bone injuries in polytrauma due to road accidents in patients who were treated in Poltava city hospital № 1 for the period from 2008 to 2011. The basic clinical and epidemiological characteristics: gender, age, mechanism of injury and involvement in the traffic — were considered.


Ключевые слова

травма, довгі кістки, дорожньо-транспортна пригода, клініко-епідеміологічна характеристика.

травма, длинные кости, дорожно-транспортное происшествие, клинико-эпидемиологическая характеристика.

trauma, long bones, road accident, clinical and epidemiological characteristics.

Статья опубликована на с. 27-30

Постановка проблеми

Останні десятиріччя характеризуються значним ростом травматизму, у структурі якого домінує пошкодження кінцівок, насамперед довгих кісток. Серед всіх ушкоджень кісток скелета переломи довгих кісток становлять від 48 до 70 %. При цьому переломи кісток нижніх кінцівок трапляються вдвічі частіше за переломи кісток верхніх кінцівок [4]. Серед основних причин пошкоджень довгих кісток (ПДК) одне з головних місць посідають травми, пов’язані з транспортом. Травми, отримані в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП), продовжують залишатися провідною причиною смертності людей віком 5–29 років. Уразливі учасники дорожнього руху, такі як пішоходи, велосипедисти й водії двох- і триколісного мототранспорту, становлять 43 % від загального числа людей, які гинуть у результаті ДТП [2]. У той же час не в повному обсязі вивчені клініко-епідеміологічні характеристики постраждалих із пошкодженнями довгих кісток унаслідок дорожньо-транспортних пригод. А враховуючи, що на кожного загиблого внаслідок отриманих у ДТП травм припадає 23 госпіталізованих і 112 осіб, які звернулися за невідкладною допомогою, це створює величезне навантаження на заклади охорони здоров’я, і ця проблема лишається надзвичайно актуальною на даний час [2].

Матеріали та методи дослідження

Нами було досліджено 139 випадків пошкоджень довгих кісток при політравмі внаслідок ДТП у постраждалих, які перебували на лікуванні в Полтавській міській лікарні № 1 у період з 2008 по 2011 р. Було вивчено клініко-епідеміологічні характеристики з ознакою участі в русі включно. Аналіз та розрахунки проводились згідно з критеріями та вимогами доказової медицини за допомогою комп’ютерних технологій.

Результати дослідження та їх обговорення

Встановлено, що чоловіків було 86 (61,87 %), жінок — 53 (38,13 %), тобто чоловіки в 1,6 раза частіше отримують зазначені пошкодження. 66,19 % постраждалих були активного працездатного віку. Розподіл масиву постраждалих із ПДК внаслідок ДТП за ознакою віку в статевих групах наведено в табл. 1.

Встановлено, що розподіл масиву постраждалих із ПДК внаслідок ДТП за ознакою віку в статевих групах є різноманітним та неоднорідним. Серед постраждалих із ПДК превалюють особи працездатного віку, що тільки підсилює соціальну значущість проблеми. Найбільший ризик отримати ПДК внаслідок ДТП мають чоловіки у віковій категорії 31–50 років, тоді як у жінок це вік старше 70 років. Для більш ретельного аналізу клініко-епідеміологічних характеристик постраждалих із пошкодженнями довгих кісток внаслідок дорожньо-транспортних пригод проведено розподіл масиву постраждалих за ознакою віку в результативних групах, отримані дані наведено в табл. 2.

Аналіз даних, наведених у табл. 2, дозволяє встановити, що існує певна дисипація розподілу масиву постраждалих за віковими групами. У загальному масиві найбільш часто пошкодження довгих кісток у постраждалих із політравмою внаслідок ДТП зустрічається в осіб працездатного віку: перше рангове місце — вікова група 51–60 років (18,7 %), друге рангове місце — 41–50 років та 21–30 років (16,55 %), третє рангове місце — 31–40 років та 61–70 років (14,39 %), загалом особи найбільш життєво активного, працездатного віку (21–60 років) мають 66,19 % у загальному масиві постраждалих, які потребували стаціонарного лікування.

Вивчення безпосереднього механізму отримання пошкодження в постраждалих із політравмою внаслідок ДТП із пошкодженням довгих кісток дозволило отримати результати, що наведені в табл. 3.

Дані, наведені в табл. 3, свідчать, що 58,27 % постраждалих отримали травми внаслідок прямого удару, 14,39 % — внаслідок падіння, 5,04 % — внаслідок розтягнення/стискання та у 22,3 % постраждалих була комбінація перерахованих механізмів травмування. У результативній групі постраждалих, які вижили, ранговий розподіл такий же, як і в загальному масиві, але питома вага окремих механізмів травмування інша. Так, перше рангове місце посідає прямий удар (62,93 %), друге рангове місце — комбінація механізмів травмування (22,41 %), трете рангове місце — падіння (11,21 %), четверте — розтягнення/стискання (3,45 %). У результативній групі постраждалих, які померли, перше рангове місце також посідає прямий удар (34,78 %), друге рангове місце — падіння (30,44 %), трете рангове місце — комбінація механізмів травмування (21,74 %), четверте — розтягнення/стискання (13,04 %).

Вивчення ознаки участі в русі у постраждалих із політравмою внаслідок ДТП із пошкодженням довгих кісток дозволило отримати результати, що наведені в табл. 4.

Дані, наведені в табл. 4, свідчать про те, що серед постраждалих із політравмою внаслідок ДТП із пошкодженням довгих кісток найбільше було пішоходів (58,27 %), друге рангове місце — водії 2-колісного транспорту (15,83 %), трете рангове місце — пасажири 4-колісного транспорту (14,39 %), четверте рангове місце — водії 4-колісного транспорту (7,91 %), п’яте — пасажири 2-колісного транспорту (3,6 %). У цілому пасивні учасники руху (пішоходи та пасажири) становлять 76,26 %, а активні учасники руху (водії) — 23,74 %.

У результативній групі осіб, які вижили, перше рангове місце займають пішоходи (62,07 %), друге рангове місце — пасажири 4-колісного транспорту (16,38 %), трете рангове місце — водії 2-колісного транспорту (12,07 %), четверте рангове місце — водії 4-колісного транспорту (6,9 %), п’яте — пасажири 2-колісного транспорту (2,58 %). У цілому пасивні учасники руху (пішоходи та пасажири) становлять 81,03 %, а активні учасники руху (водії) — 18,97 %.

У результативній групі осіб, які померли, перше рангове місце посідають також пішоходи (39,13 %), друге рангове місце — водії 2-колісного транспорту (34,78 %), трете рангове місце — водії 4-колісного транспорту (13,04 %), четверте рангове місце — пасажири 2-колісного транспорту (8,7 %), п’яте — пасажири 4-колісного транспорту (4,35 %). У цілому пасивні учасники руху (пішоходи та пасажири) становлять 52,17 %, а активні учасники руху (водії) — 47,83 %.

Найбільший рівень летальності спостерігається серед пасажирів 2-колісного транспорту (показник летальності 40 %). На другому ранговому місці знаходяться водії 2-колісного транспорту (показник летальності 36,36 %), третє рангове місце — водії 4-колісного транспорту (27,27 %), четверте рангове місце — пішоходи (11,11 %), п’яте рангове місце посідають пасажири 4-колісного транспорту (5 %).

Висновки

1. Пошкодження довгих кісток у постраждалих із політравмою внаслідок дорожньо-транспортних пригод притаманні особам найбільш працездатного віку (66,19 %), більше чоловікам (61,87 %), вони виникають насамперед внаслідок прямого удару (58,27 %) та комбінованого механізму травмування (22,3 %).

2. Серед учасників дорожнього руху найбільш часто отримують пошкодження пішоходи (58,27 %). Водії 2-колісного транспорту становлять 15,83 %, пасажири 4-колісного транспорту — 14,39 %, водії 4-колісного транспорту — 7,91 %, пасажири 2-колісного транспорту — 3,6 %. У цілому пасивні учасники руху (пішоходи та пасажири) становлять 76,26 %, а активні учасники руху (водії) — 23,74 %.

3. Проблема пошкоджень довгих кісток у постраждалих із політравмою внаслідок дорожньо-транспортних пригод залишається значущою в травматології та ортопедії. Потребують уточнення та подальшого вивчення питання клініко-нозологічних характеристик та методів лікування.


Список литературы

1.   Всемирная организация здравоохранения, Европейское региональное бюро: Европейские факты и доклад о состоянии безопасности дорожного движения в мире 2013. — Режим доступу: http://www.euro.who.int/ru/health-topics/disease-prevention/violence-and-injuries/publications/2013/european-facts-and-global-status-report-on-road-safety-2013

2.   Медико-соціальна експертиза і реабілітація при патології опорно-рухового апарату: навчальний методичний посібник / [Л.Ю. Науменко, О.Є. Лоскутов, С.С. Страфун та ін.]. — Дніпропетровськ: Пороги, 2011. — 677 с.

3.   Савка І.Г. Дослідження довгих трубчастих кісток нижньої кінцівки у судовій медицині (огляд літератури) / І.Г. Савка // Судово-медична експертиза. — 2011. — № 3. – С. 39-43.

4.   Эпидемиология полиструктурной травмы конечностей в регионе Донбасса / А.В. Борзых, В.Г. Климовицкий, А.А. Оприщенко [и др.] // Травма. — 2013. — Т. 14, № 6. – С. 61-63.


Вернуться к номеру