Журнал «Травма» Том 12, №2, 2011

Актуальність

Травмовані із нестабільними пошкодженнями таза є одними з найтяжчих і найскладніших контингентів хворих на всіх етапах лікування. У загальній структурі травм таза нестабільні пошкодження становлять до 45 %, що вимагає застосування активної тактики ведення таких хворих. Накопичений досвід свідчить про високі показники інвалідизації (до 44 %) та летальності (72–73 % у перші три доби). Основні причини смертності: травматичний шок, що становить 51,4 %, і крововтрата (13,8 %) [1, 2].

На сучасному етапі дискусія про доцільність та спосіб відновлення передніх структур тазового кільця в лікуванні нестабільних переломів таза залишається відкритою, що свідчить про недостатню розробку методів оперативного лікування, що включає конструкції та технології їх застосування [3].

Деякі автори притримуються пасивної тактики стосовно репозиції й фіксації переднього півкільця, віддаючи перевагу відновленню задніх компонентів таза, інші, навпаки, наполягають на необхідності відновлення анатомії передніх структур [4, 5]. Стосовно вибору оптимальної конструкції для остеосинтезу теж немає єдиного підходу [6–9], розроблені малоінвазивні методики остеосинтезу апаратами, а також відкритий накладний остеосинтез пластинами та гвинтами.

Мета

Встановити доцільність відкритої репозиції та остеосинтезу передніх відділів таза в поєднанні з позавогнищевим методом для стабілізації задніх структур при лікуванні тяжких ротаційно- та вертикально-ротаційних нестабільних уражень таза.

Матеріали та методи

Проспективне дослідження проводилося на базі Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова протягом 2002–2010 рр. Дослідженням охоплено 353 пацієнти з переломами таза. Чоловіків було 210 (59 %), жінок — 143 (43 %), співвідношення чоловіки/жінки — 1,47 : 1. Вік коливався від 16 до 82 років, середній вік — 43,50 ± 1,23 року. Серед усіх пацієнтів із пошкодженнями таза окремо досліджувалася група осіб, до плану оперативного лікування яких входила відкрита репозиція передніх структур з подальшим використанням гібридного остеосинтезу (n = 5) пластинами та гвинтами (рис. 1).

Закрита репозиція лона з фіксацією позавогнищевим стрижневим модулем проведено у 21 випадку. Кваліфікацію пацієнтів до відкритої репозиції переднього півкільця таза здійснювали з огляду на ймовірні труднощі закритого вправлення фрагментів, можливу інтерпозицію, імовірне пошкодження внутрішньотазових структур, несприятливі умови для зрощення перелому.

Вибір комбінації різних методів лікування й операційних доступів здійснювали з урахуванням анатомічних (рис. 2), антропометричних даних пацієнтів, виду та комплексу пошкоджень, тяжкості стану, наявності супутніх пошкоджень, захворювань чи септичних ускладнень, а також на основі даних поліпроекційної рентгенографії і КТ.

Результати

Застосування комбінації накісного й апаратного остеосинтезу здійснено у 5 випадках, із них у трьох випадках переднє півкільце після репозиції фіксували реконструктивною пластиною, ще у двох пацієнтів виконано остеосинтез пластиною та фіксацію лонної кістки гвинтом. В одному випадку при ревізії відмічено грубу інтерпозицію м’якими тканинами, ще в одному — між фрагментами був інтерпонований сечовий міхур та ще в одного пацієнта відмічено компресію судинно-нервового пучка уламком лонної кістки (рис. 3).

В усіх випадках пошкодження задніх відділів фіксували в позавогнищевому апараті. Активізацію пацієнтів здійснювали від 2-ї до 4-ї післяопераційної доби з інструктором ЛФК. В усіх випадках досягнуто доброго анатомічного (консолідація) та функціонального результату.

Висновки

Відкрита репозиція уламків переднього півкільця таза показана: при труднощах закритого вправлення фрагментів, інтерпозиції тканинами чи органами, пошкодженні чи компресії уламками внутрішньотазових структур, несприятливих умовах для зрощення перелому.

Цей метод дозволяє створити кращі (анатомічні) умови для консолідації перелому, забезпечує додаткову стабільність та можливість ранньої активізації хворих, попереджує розвиток м’язово-зв’язкового дисбалансу та є профілактикою несприятливих функціональних результатів.