Мобильная версия

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 15, №1, 2025

Вивчення ефективності застосування подвійної дози екстракту кореня імбиру для лікування остеоартриту колінних суглобів та кистей

Авторы: Коваленко В.М.1, 2, Крилова А.С.1
1Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна 2ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Oстеоартрит є найпоширенішою формою артриту та основною причиною інвалідності. Одним із перспективних препаратів для його лікування є екстракт кореня імбиру, оскільки наявні дані щодо його знеболювальних та протизапальних властивостей. Мета дослідження: вивчити ефективність та безпеку подвійної дози екстракту кореня імбиру у пацієнтів з остеоартритом колінних суглобів та суглобів кистей. Матеріали та методи. Проведено дослідження за участю 58 пацієнтів (11 чоловіків та 47 жінок) віком 30–80 років, які страждали на остеоартрит (32 особи з остеоартритом колінних суглобів та 26 хворих з остеоартритом кистей). Пацієнти приймали фітопрепарат стандартизованого екстракту кореня імбиру в дозі 1200 мг на добу протягом 6 місяців. Методи дослідження: загальноклінічні, анкетування, лабораторні (визначення показників ліпідного, вуглеводного обміну, печінкових маркерів), інструментальні (рентгенологічне дослідження колінних суглобів, ультразвукове дослідження суглобів), методи біомедичної статистики. Результати. На фоні лікування екстрактом кореня імбиру у хворих з остеоартритом колінних суглобів отримано статистично вірогідне зниження вираженості болю за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) на 60 % (р < 0,05), вірогідне (р < 0,05) зменшення кількості загострень захворювання, тривалості загострень у днях та кількості днів прийому нестероїдних протизапальних засобів. У хворих з остеоартритом кистей також отримано статистично вірогідне (р < 0,05) зменшення інтенсивності больового синдрому за ВАШ (на 33 %), індексом FIHOA (на 28 %) та показниками анкети AUSCAN (біль і функціональна активність). Також встановлено зменшення сумарного бала синовіту та доплерівської активності за даними УЗД проксимальних міжфалангових суглобів ІІ–ІV пальців. Підтверджено хорошу переносимість екстракту кореня імбиру у дозі 1200 мг на добу за показниками опитувальників RSI та SODA. Висновки. Результати дослідження свідчать про те, що збільшена доза екстракту кореня імбиру (1200 мг на добу) є ефективною та безпечною для лікування остеоартриту колінних суглобів та кистей.

Background. Osteoarthritis is the most common form of arthritis and the main cause of disability. One of the promising drugs is ginger root extract, since there is a new data on its analgetic and anti-inflammatory properties. The aim of the study was to test effectiveness and safety of a double dose of ginger root extract treatment in patients with knee and hands osteoarthritis. Materials and methods. The study included 58 patients (11 men and 47 women) with osteoarthritis, aged 30 to 80 years, 32 patients had knee osteoarthritis and 26 patients — hand osteoarthritis. Patients were orally administered 1200 mg per day commercially available ginger extract for 6 months. Methods: general clinical, questionnaires (filling in adapted questionnaires), laboratory (cholesterol, blood glucose, bilirubin, ALT, AST, creatinine in the blood), instrumental studies (X-ray examination of joints, ultrasound examination of joints), methods of biomedical statistics. Results. Ginger root extract treatment resulted in a statistically significant decrease in the severity of pain according to visual analogue scale (VAS) by 60 % (p < 0.05), a statistically significant (p < 0.05) decrease in the number of attacks of knee osteoarthritis, the duration of attacks in days and the number of days NSAIDs intake. Beneficial effects of a double dose of ginger root extract are a statistically significant (p < 0.05) decrease in the intensity of the pain syndrome according to VAS by 33 %, the FIHOA index by 28 % and the AUSCAN pain, functional activity indices, a decrease in the total synovitis score and Doppler activity by ultrasound of the hand joints for the distal and proximal interphalangeal joints of the II–IV fingers. The tolerability of 1200 mg of ginger root extract per day was confirmed by reflux (RSI) and dyspepsia (SODA) questionnaires. Conclusion. Based on our study, it can be assumed that an increased dose of ginger root extract (1200 mg per day) may be effective and safe for the treatment knee and hand osteoarthritis.

Ключевые слова

остеоартрит; гонартрит; остеоартрит кистей; екстракт кореня імбиру

osteoarthritis; knee osteoarthritis; hand osteoarthritis; ginger root extract

doi: http://dx.doi.org/10.22141/pjs.15.1.2025.451

Вступ

Остеоартрит (ОА) — найпоширеніше захворювання суглобів, за якого відмічається втрата не тільки суглобового хряща, але й усіх структур суглоба (субхондральна кістка, зв’язки, суглобова капсула, синовіальна оболонка, періартикулярні м’язи й зв’язки), що, безумовно, спричиняє розвиток інвалідності у пацієнтів. Американський коледж ревматології (American College of Rheumatology) та Національний інститут здоров’я і досконалості допомоги (National Institute for Health and Care Excellence) рекомендують як фармакологічне лікування для зменшення вираженості болю та запалення застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) [1, 2]. Проте часте та тривале застосування цих ліків призводить до ускладнень та розладів, пов’язаних зі шлунково-кишковим трактом (ШКТ) [3]. Тому пошуки альтернативних шляхів зменшення вираженості запалення залишаються актуальними і на сьогодні.

Зараз існують повідомлення про те, що препарати рослинного походження здатні відігравати важливу роль у пригніченні запалення, серед них екстракт кореня імбиру. У 2020 році було проведено дослідження, яке вивчало вплив спільного прийому імбиру з екстрактом куркуми та чорного перцю на рівень простагландинів у хворих з ОА колінного суглоба порівняно з напроксеном. Дослідження включало 60 учасників з різними ступенями ОА й продемонструвало, що вищезазначена рослинна комбінація, яку приймали двічі на добу протягом 4 тижнів, мала подібний до напроксену ефект на рівні простагландинів в осіб з ОА колінного суглоба[4]. З метою вивчення ефективності екстракту кореня імбиру виконано систематичний огляд [5] та проведено метааналізи [5, 6].

Результати досліджень показують дозозалежний ефект екстрактів кореня імбиру для лікування болю, причому не лише у хворих з ОА, а й за таких проявів больового синдрому, як дисменорея, синдром подразненого кишечника та післяопераційний больовий синдром. Отже, 7 досліджень, включених до кількісного метааналізу, показали лінійний дозозалежний статистично вірогідний взаємозв’язок, що було доведено за допомогою діаграми розсіювання між розміром ефекту для кожного дослідження та загальною дозою екстракту імбиру, прийнятою пацієнтами за добу [7]. Це дослідження показало, що використання більших доз екстракту імбиру (зокрема, 1500–2000 мг/д), як правило, демонструє більш виражену гіпоалгезію згідно з розрахованим коефіцієнтом детермінації R2 = 0,71, а саме передбачає високий відсоток зв’язку між цими величинами (зниження болю та доза екстракту імбиру) [7]. Тому, з огляду на попередні дослідження, можна припустити ефективність та безпеку застосування подвійної дози екстракту кореня імбиру (1200 мг/д) для лікування ОА колінних суглобів та суглобів кистей.

Мета дослідження: вивчити ефективність та безпеку подвійної дози екстракту кореня імбиру у пацієнтів з ОА колінних суглобів та суглобів кистей.

Матеріали та методи

Дизайн

Дослідження проводили за обмеженою програмою, і воно було виконане на таких клінічних базах: 1) кафедра терапії та ревматології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика; 2) відділ некоронарних хвороб серця, ревматології та терапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України».

Популяція

Для вивчення ефективності подвійної дози екстракту кореня імбиру проведено дослідження за участю 58 пацієнтів (11 чоловіків та 47 жінок), що страждали на ОА колінних суглобів чи суглобів кистей. 32 пацієнти (7 чоловіків та 25 жінок) страждали на гонартрит, 26 пацієнтів — на ОА кистей (4 чоловіки та 22 жінки).

Критерії включення в дослідження: підписана добровільна інформована згода на участь у дослідженні; діагноз ОА колінних суглобів, що відповідає критеріям ACR/EULAR, чи діагноз ОА кистей, що відповідає критеріям ACR/EULAR; чоловіки та жінки віком 30–80 років; біль у суглобах не менше ніж 15–30 діб, загальні симптоми захворювання — не менше ніж 6 місяців; рентгенологічне підтвердження діагнозу ОА (за Kellgren-Lawrence І–ІІІ ст.); оцінка за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ) при ходьбі 4 см і більше; оцінка за функціональним індексом для ОА кистей (FIHOA) більше за 10 балів.

Критерії виключення: гіперчутливість до досліджуваного препарату; біль при ходьбі за ВАШ менше від 4 см; індекс Лекена менше від 4 балів; одночасне застосування інших препаратів для лікування ОА; виражені супутні захворювання (загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання органів кровотворення, тяжкі інфекційні захворювання, печінкова, ниркова недостатність, клінічно значущі стадії серцево-легеневої недостатності); наявність злоякісних новоутворень; відмова від участі в дослідженні; участь у будь-якому іншому клінічному дослідженні; індекс симптомів рефлюксу (RSI) ≥ 13 балів; сумарний показник тяжкості диспепсії (SODA) > 100 балів.

Дослідження виконували в межах ініціативно-пошукової НДР «Вивчення впливу супутньої патології на перебіг остеоартрозу та підбір відповідно оптимальної його терапії», ухвалення етичної комісії від 04.06.2018, протокол № 6.

Методи дослідження

Діагноз ОА встановлювали за критеріями ACR 1986 року та EULAR 2010 року перегляду. Усім пацієнтам з гонартритом проводили рентгенологічне дослідження колінних суглобів у прямій (передньозадній) і боковій проєкціях за допомогою стаціонарного рентгенівського приладу Sirescop CX (ВАТ «Київський завод реле та автоматики», Україна, 1999) у положенні стоячи без навантаження на досліджуваний суглоб, при згинанні колінного суглоба на 30°. Стадію ОА визначали за класифікацією Kellgren-Lawrence. Усім пацієнтам з ОА кистей проводили рентгенологічне дослідження кистей у прямій проєкції.

Для оцінки больового синдрому та функціонального стану обстежуваних використовували валідовані опитувальники згідно з рекомендаціями з діагностики ОА для практичних лікарів [8]. Інтенсивність суглобового синдрому оцінювали за ВАШ у сантиметрах [9]. Крім того, підраховували кількість загострень ОА та середню кількість днів прийому НПЗП до та під час спостереження.

Інтенсивність больового синдрому, вираженість скутості та функціональну активність кистей оцінювали за допомогою опитувальника AUStralian CANadian Osteoarthritis Hand Index (AUSCAN), який містить 15 запитань і оцінює біль (5 запитань), скутість (1 запитання) і функцію (9 запитань) протягом попередніх 48 годин. Усі відповіді оцінювали за шкалою від 0 (відсутність) до 4 (ознака надзвичайно виражена).

За допомогою функціонального індексу для ОА кистей (Functional Index for Hand OsteoArthritis, FIHOA) оцінювали ступінь функціональних порушень, пов’я–заних з ОА дрібних суглобів (від 0 (відсутність функціональних порушень) до 30 балів (максимальне порушення)). Опитувальник складається з 10 запитань, оцінених за 4-бальною шкалою, загальна сума балів коливається від 0 до 30, показник у 5 балів дає можливість розрізнити симптоматичних та несимптоматичних пацієнтів.

Для оцінки синовіту використовували ультразвуковий прилад Medison (Medison Co., Ltd, Корея, 2003) з лінійним датчиком 6–15 МГц, попередньо налаштованим на сіру шкалу, та енергетичний доплер (Power Doppler; частота повторення імпульсів 0,6 кГц, частота 7,7 МГц). За допомогою ультразвукового дослідження оцінювали з двох сторін перший плюснефаланговий суглоб (CMC1), дистальні і проксимальні міжфалангові суглоби. Суглоби сканували дорсально, у поздовжній проєкції, від радіальної до ліктьової сторони. Додаткове поперечне сканування проводили за наявності сумнівного результату. Синовіт, остеофіти та активність запалення у суглобах за Power Doppler оцінювали за напівкількісними шкалами 0–3 відповідно до атласу [10].

Для оцінки побічних явищ з боку ШКТ використовували індекс симптомів рефлюксу (Reflux Symptom Index, RSI) та опитувальник оцінки тяжкості диспепсії (SODA).

Індекс симптомів рефлюксу широко використовують як напівкількісний інструмент для оцінки симптомів, пов’язаних з ларингофарингеальним рефлюксом [11]. Він складається з 9 запитань, оцінку стану проводять за шкалою від 0 (немає проблем) до 5 (серйозна проблема), з максимальним загальним балом 45. Показник RSI ≥ 13 балів є клінічно значущим і може свідчити про рефлюксну хворобу.

Опитувальник оцінки тяжкості диспепсії (Severity of Dyspepsia Assessment) використовують для визначення стану здоров’я, пов’язаного з диспепсією. Він оцінює три домени — інтенсивність болю (6 елементів), небольові симптоми (7 елементів) і задоволеність здоров’ям, пов’язану з диспепсією (4 елементи) [12].

Також для оцінки переносимості препарату всім хворим, включеним у дослідження, проводили лабораторні дослідження: загальний аналіз крові та сечі, глюкоза крові (ммоль/л), біохімічний аналіз крові з визначенням рівнів білірубіну (мкмоль/л), креатиніну (мкмоль/л), АлАТ, АсАТ (МО), сечовини (ммоль/л), ревматоїдного фактора. Кров для біохімічного дослідження брали з ліктьової вени після 12-годинного голодування. Усі біохімічні дослідження проводили до початку лікування та через 6 місяців терапії.

Методи лікування

Пацієнти приймали фітопрепарат стандартизованого екстракту кореня імбиру у дозі 1200 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців. З огляду на наявність вираженого больового синдрому на початку лікування у деяких хворих виникала необхідність призначення НПЗП, зважаючи на те, що екстракт кореня імбиру має уповільнений початок дії.

Статистичні методи

Відповідність розподілу даних клінічного дослідження закону нормального розподілу перевіряли за допомогою тесту Колмогорова — Смірнова. Для опису даних використовували медіану та міжквартильний інтервал (Me, IQR). Оскільки отримані результати мали відхилення від нормального розподілу варіаційного ряду, для порівняння груп нами використано непараметричні методи статистики — критерій Вілкоксона (для залежних груп). Застосовували програмно-математичний комплекс для персонального комп’ютера Microsoft Excel 2007 (Microsoft) і комп’ютерні програми для статистичного аналізу та оброблення даних SPSS Statistics 20 (IBM, США).

Результати

Ефективність екстракту кореня імбиру у хворих на гонартрит

У табл. 1 наведена загальна характеристика обстежених хворих на гонартрит. Більшість пацієнтів мали ІІ рентгенологічну стадію ОА за Kellgren-Lawrence, серед супутньої патології переважала гіпертонічна хвороба, та 59 % пацієнтів мали метаболічний синдром.

На початку дослідження у хворих з гонартритом показник за ВАШ при ходьбі становив 7,00 (IQR 7,00–8,00) см, а наприкінці лікування — 2,7 (IQR 3,00–4,80) см, відмінності показників були статистично значущими, інтенсивність больового синдрому зменшилась на 60 %.

На початку лікування кількість загострень ОА за останні 6 місяців у хворих, яким призначали екстракт кореня імбиру, становила у середньому 5,0 (IQR 4,0–5,0) порівняно з 4,0 (IQR 3,0–4,8) за 6 місяців лікування. Середня тривалість днів прийому НПЗП у групі хворих за весь період спостереження (6 місяців) становила 24,00 (IQR 23,50–46,75) доби та була нижчою (р < 0,001), ніж за 6 місяців до початку лікування (48,00 (IQR 43,00–56,00) доби), її оцінювали на основі анамнезу пацієнтів, які надавали інформацію за 6 місяців до початку лікування.

Кількість загострень ОА в групі хворих, яким призначали екстракт кореня імбиру, протягом останнього місяця до початку лікування становила 1,00 (IQR 1,00–2,00) порівняно з 0,00 (IQR 0,00–1,00) протягом останнього (шостого) місяця застосування препарату. Середня тривалість днів прийому НПЗП протягом останнього місяця становила 2,00 (IQR 2,00–3,00) дня (табл. 2) та була вдвічі нижчою (р < 0,001), ніж до початку спостереження. Тривалість загострення теж зменшилась у 2 рази (з 7,00 (IQR 5,00–10,00) до 2,00 (IQR 2,00–3,00) доби).

Таким чином, на основі отриманих результатів дослідження у пацієнтів з ОА колінних суглобів, що лікувалися екстрактом імбиру, було встановлено зменшення інтенсивності болю, зменшення кількості загострень ОА та їх тривалості. Проведена терапія показала виражений протизапальний ефект — скорочення днів прийому НПЗП.

Ефективність екстракту кореня імбиру у хворих на остеоартрит кистей

Як зазначалось вище, у дослідженні окремо нами було виділено групу хворих на остеоартрит кистей, у якій вік пацієнтів становив 57,00 (IQR 46,00–71,00) року, тривалість захворювання — 5,00 (IQR 3,00–10,00) року. Індекс маси тіла пацієнтів при включенні в дослідження становив 30,12 (IQR 28,20–34,37) кг/м2.

На початку дослідження у хворих показник за ВАШ становив 6,20 (IQR 5,50–7,80) см, а наприкінці лікування — 4,0 (IQR 2,9–6,6) см, відмінності показників були статистично значущими. За даними ВАШ, інтенсивність больового синдрому у пацієнтів з ОА кистей зменшилась на 33 % (табл. 3).

Аналізуючи показники тяжкості ОА кистей за індексом FIHOA (табл. 3), ми встановили вірогідні відмінності показників до та після проведеної терапії екстрактом кореня імбиру. На початку лікування індекс FIHOA становив 14,00 (IQR 12,00–16,00) бала, через 6 місяців — 10,00 (IQR 8,00–10,00) бала, а отже, зменшився на 28 %. Крім того, оцінюючи динаміку показників індексу AUSCAN, ми виявили вірогідне їх зниження після проведеної терапії порівняно з показниками до лікування (табл. 3).

На початку дослідження у пацієнтів не спостерігалося синовіту 3-го ступеня або вираженої доплерівської запальної активності, хворі мали переважно помірний або мінімальний ступінь гіпертрофії синовії та мінімальний ступінь доплерівської активності, що відповідав 1–2 балам синовіту. Як видно із табл. 4, після проведеного лікування екстрактом кореня імбиру сумарний бал синовіту статистично вірогідно знизився для дистальних та проксимальних міжфалангових суглобів ІІ–ІV пальців. Таку ж динаміку спостерігали і з доплерівською активністю в зазначених суглобах. Тенденція до зменшення синовіту в основі І пальця кисті була відмічена, проте статистично значущою не була.

Безпека застосування подвійної дози екстракту кореня імбиру у хворих на остеоартрит

На тлі лікування екстрактом кореня імбиру нами не було виявлено статистично значущої динаміки таких лабораторних показників, як сироватковий рівень білірубіну, АЛТ, АСТ, креатиніну, сечової кислоти та глюкози, які в більшості пацієнтів були в нормі до включення у дослідження. Також ми не спостерігали негативних змін показників RSI та SODA після лікування порівняно з показниками на початку дослідження, зокрема, для небольових та больових ознак, а також задоволеності лікуванням (табл. 5).

Таким чином, у нашому дослідженні не було відмічено негативної динаміки лабораторних показників ліпідного обміну, білірубіну, печінкових маркерів, креатиніну, що свідчить про можливість безпечного застосування препарату у пацієнтів із супутньою патологією. Також не спостерігалося негативних статистично вірогідних змін показників RSI та SODA, що свідчить про відсутність негативного впливу на ШКТ.

Обговорення

Незважаючи на те, що ОА є давно відомим захворюванням суглобів, триває пошук нових, альтернативних методів його лікування. Так, маємо рекомендації не лише з фармакологічного лікування ОА, а й з нефармакологічного [13], також продовжуються дослідження щодо патогенезу цього захворювання. Прозапальні цитокіни є ключовими факторами, які сприяють підвищенню генерації медіаторів запалення в суглобах [14]. Це, у свою чергу, призводить до збільшення синтезу ферментів, які руйнують матрикс суглобового хряща. Як наслідок, хрящ ще більше пошкоджується, що призводить до прогресування ОА [15].

З давних давен рослини використовувалися як джерело ліків, і на сьогодні близько 70 000 видів досліджено на предмет їх потенціалу як терапевтичних засобів [16]. Рослинні препарати викликали чималий інтерес як інноваційні терапевтичні методи лікування захворювань суглобів, зокрема й ОА. Повідомлялося, що деякі екстракти лікарських рослин і їх окремі сполуки мають потужні протизапальні та антиоксидантні властивості, а також анаболічний потенціал [16]. Серед таких середників і екстракт кореня імбиру.

Численні сприятливі ефекти імбиру дають змогу пропонувати багатообіцяючі варіанти для доповнення усталених підходів до лікування ОА. Серед його ефектів селективне пригнічення циклооксигенази-2, синтезу простагландину-2, інтерлейкіну (ІЛ) 1 та 2, лейкотрієнів; активація синтезу ІЛ-4 та -10, уповільнення деструкції хрящової тканини, індукованої фактором некрозу пухлини α. Як результат, вищенаведені процеси забезпечують його хондропротективний ефект [17, 18].

Нещодавно проведено дослідження щодо ефективності екстракту кореня імбиру, отриманого шляхом випарювання активної речовини, при ОА колінних суглобів середнього ступеня тяжкості. Загалом 100 осіб були випадковим чином розподілені до груп, які отримували 1,6 г/д препарату протягом 12 тижнів або плацебо. Внаслідок проведеного лікування було виявлено статистично значуще зниження болю за ВАШ, індексу WOMAC і загальної оцінки пацієнта у групі прийому екстракту кореня імбиру порівняно з групою плацебо. Жодних істотних змін щодо безпеки не спостерігалося [19], що збігається з нашими результатами, проте у нашому дослідженні встановлена клінічна ефективність екстракту кореня імбиру в дещо меншому дозуванні. Використання добової дози 1,2 г протягом 24 тижнів призводило до позитивної динаміки показників суглобового синдрому, зниження кількості загострень ОА, тривалості загострень у днях та кількості днів прийому НПЗП не лише у хворих з ОА колінних суглобів, але й в окремої групи ОА кистей за показниками за ВАШ (на 33 %), індексом FIHOA (на 28 %) та показниками AUSCAN (біль та функціональна активність).

Визначення безпечної дози імбиру для уникнення токсичності є важливим у лікуванні ОА. У різних дослідженнях повідомлялося про різні дози імбиру, які використовують для лікування. Два дослідження показали, що споживання 750 мг імбиру двічі на добу може пригнічувати експресію кількох генів, пов’язаних із запаленням і активацією імунної системи, у пацієнтів з активним ревматоїдним артритом. Одночасно ці пацієнти отримували такі препарати, як метотрексат, гідроксихлорохін і преднізолон [18, 20]. Подібний протизапальний ефект спостерігали й у хворих з ОА. У них вживання 1 г/д імбиру протягом 3 місяців призводило до зниження синтезу прозапальних цитокінів [17]. На жаль, дані, які описують концентрацію активних речовин у готових екстрактах і композиціях, досі відсутні, і, отже, не дозволяють точно порівняти їх ефекти між собою [21]. Ця оцінка складна, оскільки аналізовані екстракти зазвичай містять різні кількості активних сполук залежно від методу екстракції. Оскільки склад і можливості екстракту кореня імбиру суворо залежать від процесу екстракції, визначення точних технологічних методів отримання діючої речовини з імбиру та її концентрації (дози) має бути надзвичайно важливим [22]. Зазвичай доза екстракту кореня імбиру становить 200 мг тричі на добу (600 мг/д), тому наше дослідження є актуальним, адже ми вивчали і продемонстрували ефективність та безпеку збільшеного (1200 мг/д) дозування екстракту кореня імбиру.

Одним із корисних ефектів додавання до терапії ОА екстракту імбиру є низький ризик ускладнень під час лікування. У кожному з вищезгаданих досліджень імбир не викликав серйозних побічних ефектів. Лише в одному випадку була зареєстрована печія [24]. У нашому дослідженні ми перевіряли безпеку подвійної дози за допомогою показників рефлюксу (опитувальник RSI) та диспепсії (опитувальник SODA), попередньо відібравши пацієнтів з гастроінтестинальною патологією, і в результаті не отримали негативних висновків.

Застосування рослинних препаратів не повинно заміняти лікування основного захворювання, проте перевага протизапальних властивостей імбиру дозволяє використовувати його як допоміжну терапію, щоб зменшити локальне незначне запалення, зокрема при ОА, без необхідності збільшувати дози НПЗП [23].

При вивченні наукової літератури бачимо, що роль УЗД у діагностиці ОА неухильно зростала протягом останніх двох десятиліть. Проте його не так часто використовують у дослідженнях ефективності рослинних препаратів, хоча УЗД можна розглядати як додатковий інструмент поряд із рутинними методами досліджень [25]. У нашому дослідженні ми також використали цей метод на фоні призначення екстракту кореня імбиру й отримали статистично вірогідне зниження сумарного бала синовіту та доплерівської активності за УЗД суглобів кистей для дистальних та проксимальних міжфалангових суглобів ІІ–ІV пальців (рис. 1, 2).

Обмеження дослідження. Обмежуючими факторами стали розмір вибірки, відсутність контрольної групи, нетривалий період лікування (6 місяців) та переважне включення жінок серед обстежених. Вищеза–значене є підставою для подальших досліджень з оцінки ефективності та безпечності інших препаратів екстракту кореня імбиру у лікуванні хворих з ОА колінних суглобів та кистей, зокрема при різних дозах та концентрації активних речовин у готових екстрактах.

Висновки

У результаті проведеного дослідження отримано позитивну динаміку показників больового синдрому, зниження кількості загострень ОА, тривалості загострень у днях та кількості днів прийому НПЗП при застосуванні подвійної дози екстракту кореня імбиру для лікування ОА колінних суглобів і кистей. Крім того, підтверджено добру переносимість 1200 мг екстракту кореня імбиру на добу за показниками рефлюксу та диспепсії.

Конфлікт інтересів. Автори декларують відсутність конфлікту інтересів та фінансової зацікавленості при проведенні дослідження та написанні статті.

Інформація про фінансування. Дослідження виконувалось у межах ініціативно-пошукової НДР «Вивчення впливу супутньої патології на перебіг остеоартрозу та підбір відповідно оптимальної його терапії» коштом державного фінансування.

Внесок авторів. Коваленко В.М. — концепція та дизайн дослідження; Крилова А.С. — збір матеріалів, аналіз даних та написання статті, редагування тексту.

Отримано/Received 19.01.2025

Рецензовано/Revised 14.02.2025

Прийнято до друку/Accepted 17.02.2025

Список литературы

Kolasinski SL, Neogi T, Hochberg MC, et al. American College of Rheumatology/Arthritis Foundation guideline for the management of osteoarthritis of the hand, hip, and knee. Arthritis Rheumatol. 2020 Feb;72(2):220-233. doi: 10.1002/art.41142.
Wood G, Neilson J, Cottrell E, et al. Osteoarthritis in people over 16: diagnosis and management — updated summary of NICE guidance. BMJ. 2023;380:24. doi: 10.1136/bmj.p24.
Xu Q, Chen B, Wang Y, et al. The effectiveness of manual therapy for relieving pain, stiffness, and dysfunction in knee osteoarthritis: a systematic review and meta-analysis. Pain Physician. 2017 May;20(4):229-243. doi: 10.36076/pj.2017.243.
Heidari-Beni M, Moravejolahkami AR, Gorgian P, et al. Herbal formulation “turmeric extract, black pepper, and ginger” versus Naproxen for chronic knee osteoarthritis: A randomized, double-blind, controlled clinical trial. Phytother Res. 2020 Aug;34(8):2067-2073. doi: 10.1002/ptr.6671.
Bartels EM, Folmer VN, Bliddal H, et al. Efficacy and safety of ginger in osteoarthritis patients: a meta-analysis of randomized placebo-controlled trials. Osteoarthritis Cartilage. 2015 Jan;23(1):13-21. doi: 10.1016/j.joca.2014.09.024.
Araya-Quintanilla F, Gutierrez-Espinoza H, Munoz-Yanez MJ, Sanchez-Montoya U, Lopez-Jeldes J. Effectiveness of Ginger on Pain and Function in Knee Osteoarthritis: A PRISMA Systematic Review and Meta-Analysis. Pain Physician. 2020 Mar;23(2):E151-E161. PMID: 32214292.
Lakhan SE, Ford CT, Tepper D. 2015 Zingiberaceae extracts for pain: a systematic review and meta-analysis. Nutr J. 2015 May 14;14:50. doi: 10.1186/s12937-015-0038-8.
Zhang W, Doherty M, Leeb BF, et al. EULAR evidence-based recommendations for the diagnosis of hand osteoarthritis: report of a task force of ESCISIT. Ann Rheum Dis. 2009 Jan;68(1):8-17. doi: 10.1136/ard.2007.084772.
Hawker GA, Mian S, Kendzerska T, et al. Measures of adult pain: Visual Analog Scale for Pain (VAS Pain), Numeric Rating Scale for Pain (NRS Pain), McGill Pain Questionnaire (MPQ), Short-Form McGill Pain Questionnaire (SF-MPQ), Chronic Pain Grade Scale (CPGS), Short Form-36 Bodily Pain Scale (SF-36 BPS), and Measure of Intermittent and Constant Osteoarthritis Pain (ICOAP). Arthritis Care Res (Hoboken). 2011 Nov;63 Suppl 11:S240-52. doi: 10.1002/acr.20543.
Hammer HB, Iagnocco A, Mathiessen A, et al. 2016 Global ultrasound assessment of structural lesions in osteoarthritis: a reliability study by the OMERACT ultrasonography group on scoring cartilage and osteophytes in finger joints. Ann Rheum Dis. 2016 Feb;75(2):402-7. doi: 10.1136/annrheumdis-2014-206289.
Belafsky PC, Postma GN, Koufman JA. Validity and reliability of the reflux symptom index (RSI). J Voice. 2002 Jun;16(2):274-7. doi: 10.1016/s0892-1997(02)00097-8.
Rabeneck L. Measuring dyspepsia-related health in randomized trials: the Severity of Dyspepsia Assessment (SODA) and its use in treatment with NSAIDs and COX-2-specific inhibitors. Rheumatology. 2003 Nov; 42(3):iii32-iii39. doi: 10.1093/rheumatology/keg496.
Moseng T, Vliet Vlieland TPM, Battista S, et al. 2024 EULAR recommendations for the non-pharmacological core management of hip and knee osteoarthritis: 2023 update. Ann Rheum Dis. May 15;83(6):730-740. doi: 10.1136/ard-2023-225041.
Geng R, Li J, Yu C, Zhang C, et al. Knee osteoarthritis: Current status and research progress in treatment (Review). Exp Ther Med. 2023 Aug 25;26(4):481. doi: 10.3892/etm.2023.12180.
Jha SK, Kumar B, Paudel KR, et al. The application of bioglass to treat osteoarthritis. EXCLI J. 2023 Dec 4;22:1232-1234. doi: 10.17179/excli2023-6613.
Buhrmann C, Honarvar A, Setayeshmehr M, et al. Herbal Remedies as Potential in Cartilage Tissue Engineering: An Overview of New Therapeutic Approaches and Strategies. Molecules. 2020 Jul 6;25(13):3075. doi: 10.3390/molecules25133075.
Mozaffari-Khosravi H, Naderi Z, Dehghan A, et al. Effect of ginger supplementation on proinflammatory cytokines in older patients with osteoarthritis: outcomes of a randomized controlled clinical trial. J Nutr Gerontol Geriatr. 2016 Jul-Sep;35(3):209-18. doi: 10.1080/21551197.2016.1206762.
Aryaeian N, Mahmoudi M, Shahram F. The Effect of Ginger Supplementation on IL2, TNFα, and IL1β Cytokines Gene Expression Levels in Patients with Active Rheumatoid Arthritis: A Randomized Controlled Trial. Med. J. Islam. Repub. Iran. 2019;33:154. doi: 10.34171/mjiri.33.154.
Baek HI, Shen L, Ha KC, et al. Effectiveness and safety of steamed ginger extract on mild osteoarthritis: a randomized, double-blind, placebo-controlled clinical trial. Food Funct. 2024 Sep 16;15(18):9512-9523. doi: 10.1039/d4fo01640h.
Aryaeian N, Shahram F, Mahmoudi M, et al. The effect of ginger supplementation on some immunity and inflammation intermediate genes expression in patients with active Rheumatoid Arthritis. Gene. 2019 May 25;698:179-185. doi: 10.1016/j.gene.2019.01.048.
Amorndoljai P, Taneepanichskul S, Niempoog S, et al. Comparative of Ginger Extract in Nanostructure Lipid Carrier (NLC) and 1% Diclofenac Gel for Treatment of Knee Osteoarthritis (OA). J Med Assoc Thai. 2017 Apr;100(4):447-56. PMID: 29911849.
Zhang Y. Studies on Compositions of Ginger Oleoresin by Su-Percritical CO2 Extraction compare with ultrasonic solvent extraction. Acad. J. Eng. Technol. Sci. 2021;4(8):22-25. doi: 10.25236/AJETS.2021.040803.
Szymczak J, Grygiel-Górniak B, Cielecka-Piontek J. Zingiber Officinale Roscoe: the antiarthritic potential of a popular spice — preclinical and clinical evidence. Nutrients. 2024;16(5):741. doi: 10.3390/nu16050741.
Niempoog S, Pawa KK, Amatyakul C. The efficacy of powdered ginger in osteoarthritis of the knee. J Med Assoc Thai. 2012 Jan;95 Suppl 1:S59-64. PMID: 23964445.
Nevalainen MT, Uusimaa AP, Saarakkala S. The ultrasound assessment of osteoarthritis: the current status. Skeletal Radiol. 2023 Nov;52(11):2271-2282. doi: 10.1007/s00256-023-04342-3.