Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 20, №7, 2024

Вернуться к номеру

Нові методи лікування післяопераційного больового синдрому сильної та середньої інтенсивності в пацієнтів з онкологічними захворюваннями

Нові методи лікування післяопераційного больового синдрому сильної та середньої інтенсивності в пацієнтів з онкологічними захворюваннями

Авторы: Дмитрієв Д.В. (1), Барса М.М. (2)
(1) - Комунальне некомерційне підприємство «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради», м. Вінниця, Україна
(2) - Комунальне підприємство «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, м. Рівне, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Анестезіологічне забезпечення операцій в онкології є викликом для лікаря-анестезіолога, що пов’язано як з об’ємом хірургічної травми, так і з наявністю таких проблем, як попередній хронічний біль і тривале споживання наркотичних аналгетиків до операції. Тому необхідний пошук нових стратегій оптимізації післяопераційного знеболювання саме в цій когорті пацієнтів. Мета: оцінка клінічної ефективності й безпеки лікарського засобу з діючою речовиною диналбуфіну себакат (150 мг/2 мл) у пацієнтів з больовим синдромом середньої та вираженої інтенсивності після реконструктивних операцій (мамопластика) внаслідок хірургічного лікування пухлин молочної залози. Матеріали та методи. Дизайн дослідження — багатоцентрове рандомізоване проспективне відкрите. Включено 60 стаціонарних пацієнтів, які перенесли мамопластику як наслідок хірургічного лікування пухлин молочної залози. Обидві групи отримували препарати згідно з протоколами мультимодальної аналгезії (парацетамол 1 г 4 р/добу, декскетопрофен 50 мг 3 р/добу, додаткові дози нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) на вимогу) і морфін на вимогу не більше ніж 40 мг/добу. Пацієнти дослідної групи (30 осіб) отримали 150 мг диналбуфіну себакату внутрішньом’язово за 12–24 год до оперативного втручання. Кінцевими точками дослідження були: вираженість больового синдрому за цифровою рейтинговою шкалою в часових точках 6, 24, 48, 96 і 120 год, кількість доз НПЗЗ і морфіну на вимогу, кількість і структура ускладнень від введення препарату. Результати. Статистично значиму різницю в рівнях болю за цифровою рейтинговою шкалою було виявлено в часових точках 6 і 24 год (р < 0,05). Через 48, 96 і 120 год рівень болю не відрізнявся в обох групах. Споживання морфіну вірогідно відрізнялося в дослідній і контрольній групі в першу добу (0 [0; 10] мг і 10,0 [0; 10] мг відповідно, р < 0,05). Для другої доби показники становили 0 [0; 10] мг і 0 [0; 10] мг, р = 0,232. 83,3 % пацієнтів дослідної групи і 93,4 % пацієнтів конт-рольної групи потребували додаткового призначення НПЗЗ. Висновки. У дослідженні було продемонстровано, що диналбуфіну себакат є ефективним і безпечним компонентом мультимодальної аналгезії, при цьому в дослідній групі, на відміну від контрольної, було досягнуто цільових рівнів контролю над післяопераційним болем упродовж перших 24 годин після оперативного втручання.

Background. Anesthesia management in oncology surgeries poses significant challenges for anesthesiologists due to the extent of surgical trauma and the presence of pre-existing conditions such as chronic pain and prolonged use of narcotic analgesics. This necessitates the development of novel strategies to optimize postoperative pain management, particularly in this cohort. Objective: to evaluate the clinical efficacy and safety of a medicinal product with active ingredient dinalbuphine sebacate (150 mg/2 ml) in patients with moderate to severe pain syndrome following reconstructive mammoplasty due to breast cancer surgery. Materials and methods. This was a multicenter, randomized, prospective, open-label study involving 60 inpatients who underwent mammoplasty as a result of breast cancer surgery. Both groups received medications in accordance with multimodal analgesia protocols (paracetamol 1 g four times daily, dexketoprofen 50 mg three times daily, additional doses of non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) as needed) and morphine as needed at a maximum dose of 40 mg/day. Patients in the experimental group (30 participants) received 150 mg of dinalbuphine sebacate intramuscularly 12–24 hours before surgery. The primary endpoints included pain intensity measured on a numerical rating scale at 6, 24, 48, 96, and 120 hours postoperatively, the number of doses of NSAIDs and morphine as needed, and the incidence and nature of complications associated with drug administration. Results. A statistically significant difference in pain levels on the numerical rating scale was observed at 6 and 24 hours (p < 0.05). After 48, 96, and 120 hours, pain levels did not differ between the groups. Morphine consumption differed significantly between the experimental and control groups on the first postoperative day (0 [0; 10] mg vs. 10.0 [0; 10] mg, respectively, p < 0.05). On the second day, the values were 0 [0; 10] mg vs. 0 [0; 10] mg, respectively, p = 0.232. Additional NSAIDs administration was required by 83.3 % of patients in the experimental group and 93.4 % of controls. Conclusions. The study demonstrated that dinalbuphine sebacate is an effective and safe component of multimodal analgesia. In the experimental group, target levels of postoperative pain control were achieved during the first 24 hours following surgery, unlike the control group.


Ключевые слова

диналбуфіну себакат; післяопераційний біль; онкологія; мамоплаcтика

dinalbuphine sebacate; postoperative pain; oncology; mammoplasty

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.20.7.2024.1790

Вступ

Онкологічні захворювання є однією з провідних причин смертності населення у ХХІ столітті. У 57 країнах світу рак є найчастішою причиною передчасної смерті, ще в 120 — входить у першу трійку [1]. Це становить ризик значних соціальних та економічних збитків, що дещо відрізняється залежно від типу захворювання, статі й географічного регіону [2]. За даними дослідження GLOBOCAN-2022, на даний момент у світі налічується понад 19 млн хворих на онкологічну патологію того чи іншого типу [3]. International Agency for Research on Cancer (IARC) прогнозує, що до 2030 року захворюваність у світі підвищиться на 20 %, смертність — на 27 % для чоловіків і 22 % для жінок, з подальшою тенденцією до зростання.
Хірургічні втручання в онкології є значним викликом для анестезіологічної бригади. Це пов’язано з великою кількістю факторів: значний об’єм оперативного втручання, незважаючи на тенденцію до використання малоінвазивних методів, попередня наявність хронічного болю та можливої толерантності до класичних опіоїдних аналгетиків [4]. Варто звернути особливу увагу на можливості регіонарної анестезії, оскільки саме вона відповідно до сучасних підходів мультимодальної аналгезії є золотим стандартом знеболювання, і це пов’язано не лише з її різноманіттям, простотою виконання і сильним аналгетичним ефектом, але й з властивостями самих місцевих анестетиків, які, згідно з останніми дослідженнями, мають протизапальну дію і здатні уповільнити прогресування пухлин [5, 6].
Однак усе ж лишається когорта пацієнтів, у яких використання регіонарної анестезії є неможливим. Особливо це стосується нейроаксіальних методик. Одним з абсолютних протипоказань до спінальної та епідуральної анестезії є будь-які порушення з боку системи гемостазу [7]. Як відомо, онкологічні захворювання є прокоагулянтним станом, тому нерідкісними є тромбози різної локалізації, особливо катетер-асоційовані [8], у зв’язку з якими пацієнти можуть отримувати терапевтичні дози антикоагулянтів. Звісно, згідно з останніми рекомендаціями European Society of Regional Anesthesia так звані superficial nerve blocks можна застосовувати в пацієнтів під час антикоагулянтної терапії [7], однак при великих порожнинних операціях вони не завжди можуть забезпечити достатній рівень знеболювання порівняно з нейроаксіальною аналгезією [9, 10]. Варто звернути увагу й на тромбоцитопенію, що часто розвивається внаслідок перенесених курсів хіміотерапії та досить складно коригується. Особливо це стосується пацієнтів з первинно гематологічними видами онкології — лейкозами й лімфомами. Вади серця з фіксованим серцевим викидом (такі як аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія з обструкцією вихідного тракту) лише нещодавно були перенесені з абсолютних протипоказань до відносних, але невелика кількість інформації з цього приводу все ще є перешкодою для прийняття рішення про проведення регіонарної анестезії [11]. Наявність істинної алергії на місцеві анестетики, хоч і є значно більш рідкісним явищем, ніж прийнято вважати, також є протипоказанням [12]. Не варто забувати і про те, що пацієнт може не надати згоди на проведення даного виду анестезії як через відсутність достатньої інформації, так і внаслідок наявності попереднього неприємного досвіду. Усе це, разом з наведеними вище даними, може схилити рішення анестезіолога у бік відмови від регіонарних методів і використання альтернативних підходів до знеболювання [4].
Важливими є і особливості самої пухлини — хірургічна травма провокує імуносупресію через значну активацію симпатичної нервової системи та розвиток запалення, яке за механізмом рикошету пізніше викликає виділення великої кількості протизапальних цитокінів. Це сприяє інвазії метапластичних клітин, а також васкуляризації за рахунок судинно-ендотеліального фактора росту (VEGF) [13]. 
Існують докази того, що адекватна інтра- та післяопераційна аналгезія сприяє зменшенню ймовірності прогресування пухлини та її метастазування [14].
Опіати все ще є невід’ємною частиною тактики аналгезії та, згідно із сучасними рекомендаціями, використовуються при больовому синдромі середньої та високої інтенсивності в найменших ефективних дозах [15].
Наркотичні аналгетики проявляють свою ефективність за рахунок взаємодії з трьома видами рецепторів — мю, каппа і дельта. Їх потужний знеболювальний ефект пов’язаний із пригніченням проведення імпульсів по больових сигнальних шляхах на рівні заднього рогу спинного мозку і ділянок головного мозку, відповідальних за модуляцію болю шляхом взаємодії з мю-рецепторами. Однак саме вони пов’язані зі звичними для опіатів побічними ефектами, такими як пригнічення дихання, надлишкова седація, нудота [16, 17]. У зв’язку з цим зростає інтерес до пошуку засобів, які б зберігали свою аналгетичну активність, мали меншу кількість побічних ефектів і в той же час відповідали сучасним стандартам ERAS — потребували меншого дозування, довше зберігали свою ефективність, краще толерувалися пацієнтами, не викликали залежності [18]. Зокрема, мультимодальний підхід до знеболювання передбачає застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), місцевих анестетиків з ад’ювантами та без них, але у зв’язку з обширністю оперативних втручань, вираженістю больового синдрому і високим ризиком хронізації необхідний пошук таких же рішень і серед самих опіатів [18–20].
Багатообіцяючими є агоністи каппа-опіоїдних рецепторів. Вони так само, як і мю-рецептори, пов’язані з висхідним шляхом проведення болю і низхідним шляхом його модуляції, однак їх розподіл у центральній нервовій системі відрізняється, і найбільше — на рівні періакведукальної сірої речовини. Це пояснює різницю в ефектах мю- і каппа-агоністів і теоретично зменшує ризик типових небажаних явищ [21].
На даний час наявні докази того, що каппа-рецептори експресуються на зовнішній мембрані пухлинних клітин і їх активація може пригнічувати проліферацію та диференціацію в деяких видах солідних пухлин [22].
З огляду на вищенаведені дані авторами було прий-нято рішення про дослідження ефективності використання диналбуфіну себакату як компонента мультимодальної аналгезії в післяопераційному періоді.
Диналбуфіну себакат є проліками (тобто хімічним попередником), що під дією карбоксіестераз плазми крові перетворюються на свій активний компонент — налбуфін. За механізмом дії є агоністом каппа-рецепторів і частковим антагоністом мю-рецепторів, що свідчить про потенціал застосування як аналгетика при меншій кількості побічних ефектів, пов’язаних із мю-опіатною активністю, а також в толерантних до опіатів осіб. Біодоступність диналбуфіну себакату порівняно з його активним метаболітом становить 85,4 ± 12,1 %, середній час абсорбції з місця ін’єкції — 145,2 год [23]. Вирізняє цей препарат і час і вигляд піку дії. Максимальна концентрація для лікарського засобу диналбуфіну себакату становить 15,4 ± 6,4 нг/мл, тоді як для типових засобів налбуфіну гідрохлориду вона є в декілька разів вищою та в середньому становить 115,4 ± 56,5 нг/мл [24]. Це свідчить про потенційну можливість пролонгованої аналгезії за рахунок тривалого вивільнення й постійного підтримання мінімальної, однак ефективної концентрації.
Мета дослідження — визначення ефективності й безпеки диналбуфіну себакату (150 мг/2 мл) як компонента мультимодальної аналгезії при одноразовому внутрішньом’язовому введенні перед оперативним втручанням.

Матеріали та методи

Багатоцентрове рандомізоване проспективне відкрите дослідження проводилось протягом серпня — жовтня 2024 року на базі Комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради». До дослідження включено 60 стаціонарних пацієнтів жіночої статі віком від 32 до 58 років, які перенесли реконструктивне оперативне втручання (мамопластику) внаслідок хірургічного лікування пухлин молочної залози. Усі пацієнти дали підписану інформовану згоду на участь у клінічному дослідженні. Фізикальний статус пацієнтів становить ІІІ згідно з класифікацією American Society of Anesthesiologists (ASA). Пацієнтів було розподілено на дослідну і контрольну групу випадковим чином з рівною кількістю учасників в обох.
Критеріями виключення з дослідження слугували: наявність іншого захворювання чи стану, що можуть спричинити больовий синдром, підвищена чутливість до диналбуфіну себакату чи будь-якого іншого засобу, що використовувався як компонент мультимодальної аналгезії, порушення згортання крові, печінкова, ниркова недостатність, хвороби, що супроводжуються утрудненням чи порушенням дихання, наявність гострого чи хронічного декомпенсованого супутнього захворювання, у тому числі системного, гіповолемія, психічні порушення, які супроводжуються неможливістю адекватної оцінки власного стану пацієнтом, вагітність або лактація.
Основна група (далі — група 1) складалась із 30 пацієнтів, які отримували лікарський засіб диналбуфіну себакат (150 мг/2 мл) у дозі 150 мг внутрішньом’язово із застосуванням Z-подібної техніки одноразово за 12–24 год до оперативного втручання на тлі мультимодальної аналгезії (парацетамол 1 г 4 р/добу, декс-кетопрофен 50 мг 3 р/добу) і використання опіатів на вимогу (морфін), але не більше ніж 10 мг 4 р/добу протягом 5 днів. При використанні Z-подібної техніки ін’єкції епідермальний і підшкірний шари підшкірної клітковини зсували на 2–3 см вбік недомінантною рукою, одночасно виконуючи глибоку ін’єкцію в м’яз 
m. gluteus maximus (верхній зовнішній квадрант сідниці) домінантною рукою. 
Пацієнти контрольної групи (30 пацієнтів, далі — група 2) отримували знеболювання згідно зі стандартним для закладу протоколом мультимодальної аналгезії (парацетамол 1 г 4 р/добу, декскетопрофен 50 мг 3 р/добу з можливістю введення додаткової дози на вимогу пацієнта) та опіати на вимогу протягом 5 днів.
Перед початком дослідження проведено детальний збір скарг та анамнезу, аналіз антропометричних даних, основних вітальних показників (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, температура тіла) і результатів стандартних лабораторних методів обстеження (загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові).
З інструментальних методів дослідження всім пацієнтам було виконано запис електрокардіограми, усім старшим за 55 років — ехокардіоскопію та консультацію кардіолога, оглядову рентгенографію органів грудної клітки, спірометрію та консультацію пульмонолога — тим пацієнтам, які мали симптоми дихальної недостатності.
Первинні кінцеві клінічні результати дослідження: інтенсивність больового синдрому за цифровою рейтинговою шкалою (ЦРШ) перед уведенням диналбуфіну себакату, до оперативного втручання і через 6, 12, 24, 48, 72, 96 і 120 год після нього.
Вторинні кінцеві клінічні результати: кількість доз опіоїдних і неопіоїдних аналгетиків, що були застосовані на вимогу впродовж перших 120 годин після оперативного втручання. Додатково з метою оцінки безпеки застосування диналбуфіну себакату реєструвалася частота побічних реакцій упродовж періоду участі в дослідженні.
Нормальність розподілу вибірки була оцінена за допомогою критерію Колмогорова — Смирнова. Оцінку вірогідності відмінностей між нормально розподіленими величинами (гауссівський розподіл) проводили за критерієм Стьюдента, вони були виражені як середнє арифметичне (М) ± середнє квадратичне відхилення (SD). Оцінку вірогідності відмінностей між ненормально розподіленими величинами (негауссівський розподіл) проводили за критерієм Манна — Уїтні, вони були виражені медіаною (me) [міжквартильний розмах 25; 75]. За рівень значущості відмінностей прийнято р < 0,05. Обчислення проведено з використанням функцій і пакета аналізу IBM SPSS Statistic 26 (SPSS Inc., Chicago, Ill., USA). 

Результати

Первинні кінцеві точки 
Середній рівень болю за ЦРШ у групі 1 становив 3,33 ± 1,56 бала через 6 год після оперативного втручання; 3,13 ± 1,17 бала через 24 год; 2,77 ± 0,90 бала через 48 год; 2,03 ± 1,03 бала через 96 год і 1,07 ± 0,83 бала через 120 год.
На противагу цьому результати в групі 2 становили: 4,80 ± 1,61 бала через 6 год; 5,73 ± 1,55 бала через 24 год; 
2,73 ± 0,78 бала через 48 год; 1,97 ± 0,72 бала через 96 год і 0,97 ± 0,61 бала через 120 год.
Статистично значиму різницю між групами виявлено в рівні болю через 6 і 24 год (р < 0,05). Результати підсумовано в табл. 1 і на рис. 1.
Вторинні кінцеві точки
У групі 1 додаткового знеболювання за допомогою НПЗЗ потребували 83,3 % пацієнтів. У групі 2 — 93,4 % (рис. 2). Препаратами, що застосовувалися на вимогу, були парацетамол (36,7 %), декскетопрофен (40,0 %) і кеторолак (11,7 %).
Медіана кількості морфіну в групі 1 у 1-шу добу становила 0 [0; 10] мг, на 2-гу добу — 0 [0; 10] мг. Для групи 2 ці показники становили 10,0 [0; 10] мг і 0 [0; 10] мг відповідно.
Статистично значиму різницю виявлено між показниками дозування морфіну в 1-шу добу після оперативного втручання (р = 0,034). Для показників 2-ї доби р = 0,232.
Небажаними явищами, на які звертали увагу пацієнти, були нудота (16,7 %), головний біль (6,7 %) і сонливість (6,7 %), в одному випадку з 30 спостерігалося запалення в місці ін’єкції (рис. 3). Серед пацієнтів контрольної групи єдиною скаргою був головний біль (3,3 %). Усі небажані явища, про які повідомлялося, були легкими, зникали без додаткового втручання. Серйозних побічних явищ, а також проривного болю впродовж 120 годин після оперативного втручання не спостерігалося в жодній групі.

Обговорення

Мультимодальна аналгезія є одним з компонентів більшості протоколів Enhanced Recovery After Surgery, метою яких є швидке й ефективне відновлення пацієнта після будь-яких оперативних втручань [25]. Оптимальний контроль болю в післяопераційному періоді сприяє ранній мобілізації, що, у свою чергу, дозволяє зменшити кількість ускладнень і приcкорити виписку пацієнта зі стаціонару. У сучасній системі охорони здоров’я це є економічно вигідним для закладу [26].
Використання опіатів часто є необхідним для ефективного післяопераційного знеболювання, однак тягне за собою низку проблем, серед яких і віддалені наслідки їх вживання — толерантність, гіпералгезія, а також синдром хронічного післяопераційного болю (chronic postsurgical pain syndrome, далі — CPSP), який привертає все більшу увагу наукової та медичної спільноти [27]. Частота CPSP становить, за різними даними, 20–30 % залежно від типу й об’єму оперативного втручання. І одним з основних факторів ризику його розвитку, на рівні з недостатнім післяопераційним знеболюванням, є наявний раніше хронічний біль, що є типовим для онкологічних пацієнтів [28]. Багатообіцяючими є дані про те, що так звана pre-emptive analgesia — запобігання больовій імпульсації ще до заподіяння хірургічної травми — є ефективним методом зменшення рівня гострого післяопераційного болю і, як наслідок, зниження ризику його хронізації [29]. Також CPSP виділено як окрему нозологічну одиницю в Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11), що свідчить про його зростаючу економічну й соціальну важливість [30]. 
Тому триває пошук нових препаратів, що можуть доповнити стратегію контролю болю в пацієнта.
Одним з перспективних засобів є диналбуфіну себакат — метаболічний попередник (проліки) налбуфіну. Його перевагою є хімічні властивості як агоніста каппа-опіоїдних рецепторів — менший ризик типових для опіатів побічних ефектів, таких як пригнічення дихання, і можливість застосування в толерантних осіб [21]. Також ранні дослідження свідчать про можливість застосування у вигляді одноразової ін’єкції, тривалість дії якої становить до 120 годин [24].
Періопераційна аналгезія для багатьох пацієнтів залишається субоптимальною, що впливає на їхню якість життя, функціонування і час до видужання, а також підвищує ризик гострих післяопераційних ускладнень і персистуючого післяопераційного болю [31, 32]. Тому в післяопераційному періоді важливо забезпечити достатній рівень контролю над болем, особливо в першу добу після втручання. Таким цільовим, прийнятним максимальним рівнем болю для пацієнта, який отримує аналгетик з приводу післяопераційного болю, вважається 33 мм за 100-міліметровою візуальною аналоговою шкалою [33], що приблизно відповідає 3 балам за ЦРШ на межі між легким і середнім болем, тобто «біль, що не сильніший за легкий» [34]. Результати проведеного дослідження свідчать, що в групі застосування диналбуфіну себакату як компонента мультимодальної аналгезії було досягнуто цільове значення контролю над болем, оскільки середній рівень болю в часових точках 6 і 24 год наближався до 3, фактично становлячи 3,33 і 3,13 бала. Водночас у контрольній групі впродовж першої доби післяопераційного періоду, коли біль є найбільш інтенсивним, не вдалося досягти належного контролю над болем: середній рівень болю в часових точках 6 і 24 год після оперативного втручання становив

Список литературы

  1. Bray F, Laversanne M, Sung H, Ferlay J, Siegel RL, Soerjomataram I, Jemal A. Global Cancer Statistics 2022: GLOBOCAN Estimates of Incidence and Mortality Worldwide for 36 Cancers in 185 Countries. CA: A Cancer Journal for Clinicians. 2024;74(3). https://doi.org/10.3322/caac.21834.
  2. Bray F, Laversanne M, Weiderpass E, Soerjomataram I. The ever increasing importance of cancer as a leading cause of premature death worldwide. Cancer. 2021;127(16). 
  3. Ferlay J, Ervik M, Lam F, Laversanne M, Colombet M, Mery L et al. Global Cancer Observatory: Cancer Today. Lyon, France: International Agency for Research on Cancer. 2024. https://gco.iarc.who.int/tod. 
  4. Cata JP, Corrales G, Speer B, Owusu-Agyemang P. Postoperative acute pain challenges in patients with cancer. Best Practice & Research Clinical Anaesthesiology. 2019;33(3). https://doi.org/10.1016/j.bpa.2019.07.018.
  5. Okuda J, Suzuki T, Wakaizumi K, Kato J, Yamada T, Morisaki H. Effects of Thoracic Epidural Anesthesia on Systemic and Local Inflammatory Responses in Patients Undergoing Lung Cancer Surgery: A Randomized Controlled Trial. Journal of Cardiothoracic and Vascular Anesthesia. 2022;36(5):1380-1386. https://doi.org/10.1053/j.jvca.2021.08.026.
  6. Müller SD, Ziegler JSH, Piegeler T. Local Anesthetics and Recurrence after Cancer Surgery — What’s New? A Narrative Review. Journal of Clinical Medicine. 2021;10(4):719. https://doi.org/10.3390/jcm10040719.
  7. Kietaibl S, Ferrandis R, Godier A, Llau J, Lobo C, Macfarlane AJ et al. Regional anaesthesia in patients on antithrombotic drugs. European Journal of Anaesthesiology. 2022;39(2):100-132. https://doi.org/10.1097/eja.0000000000001600.
  8. Falanga A, Marchetti M. Cancer-Associated Thrombosis: Enhanced awareness and pathophysiologic complexity. Journal of Thrombosis and Haemostasis. 2023;21(6). https://doi.org/10.1016/j.jtha.2023.02.029.
  9. Elsabeeny WY, Ibrahim MA, Shehab NN, Mohamed A, Wadod MA. Serratus Anterior Plane Block and Erector Spinae Plane Block Versus Thoracic Epidural Analgesia for Perioperative Thoracotomy Pain Control: A Randomized Controlled Study. Journal of Cardiothoracic and Vascular Anesthesia. 2021;35(10). https://doi.org/10.1053/j.jvca.2020.12.047.
  10. Stewart JW, Yopp A, Porembka MR, Karalis JD, Sunna M, Schulz C. et al. Pain Management After Open Liver Resection: Epidural Analgesia Versus Ultrasound-Guided Erector Spinae Plane Block. Cureus. 2022;14(8). https://doi.org/10.7759/cureus.28185.
  11. Van Herreweghe І, De Fré О, Polus F, Cops J, López AM, Vandepitte C et al. Spinal anesthesia in patients with aortic stenosis: a research report. Regional Anesthesia and Pain Medicine. 2024:rapm-105113. https://doi.org/10.1136/rapm-2023-105113.
  12. Malinovsky J-M, Chiriac AM, Tacquard C, Mertes PM, Demoly P. Allergy to local anesthetics: Reality or myth? La Presse Médicale. 2016;45(9):753-757. https://doi.org/10.1016/j.lpm.2016.05.011.
  13. Ramirez M, Strang A, Roland G, Lasala J, Owusu-Agyemang P. Perioperative Pain Management and Cancer Outcomes: A Narrative Review. Journal of Pain Research. 2023;16:4181-4189. https://doi.org/10.2147/JPR.S432444.
  14. Ash SA, Buggy DJ. Does regional anaesthesia and analgesia or opioid analgesia influence recurrence after primary cancer surgery? An update of available evidence. Best Practice & Research Clinical Anaesthesiology. 2023;27(4):441-456. https://doi.org/10.1016/j.bpa.2013.10.005.
  15. Paice JA, Bohlke K, Barton D, Craig DS, El-Jawahri A, Hershman DL et al. Use of Opioids for Adults With Pain From Cancer or Cancer Treatment: ASCO Guideline. Journal of Clinical Oncology. 2023;41(4):914-930. https://doi.org/10.1200/jco.22.02198.
  16. Baldo BA. Toxicities of opioid analgesics: respiratory depression, histamine release, hemodynamic changes, hypersensitivity, serotonin toxicity. Archives of Toxicology. 2021;95(8):2627-2642. https://doi.org/10.1007/s00204-021-03068-2.
  17. Duong A, Ponniah AK, VanDeCapelle C, Mossuto F, Rome-ril E, Phillips S et al. Effect of a Postoperative Multimodal Opioid-Sparing Protocol vs Standard Opioid Prescribing on Postoperative Opioid Consumption After Knee or Shoulder Arthroscopy. JAMA. 2022;328(13):1326. https://doi.org/10.1001/jama.2022.16844.
  18. List MA, Knackstedt M, Liu L, Kasabali A, Mansour J, Pang J et al. Enhanced recovery after surgery, current, and future considerations in head and neck cancer. Laryngoscope Investigative Otolaryngology. 2023;8(5):1240-1256. https://doi.org/10.1002/lio2.1126.
  19. Kharasch ED, Avram MJ, Clark JD. Rational Periope-rative Opioid Management in the Era of the Opioid Crisis. Ane-sthesiology. 2020;132(4):603-605. https://doi.org/10.1097/aln.0000000000003166.
  20. Schwenk W. Optimized perioperative management (fast-track, ERAS) to enhance postoperative recovery in elective colorectal surgery. GMS Hygiene and Infection Control. 2022;17:Doc10. https://doi.org/10.3205/dgkh000413.
  21. Kaski SW, White AN, Gross JD, Siderovski DP. Potential for Kappa-Opioid Receptor Agonists to Engineer Nonaddictive Analgesics: A Narrative Review. Anesthesia & Analgesia. 2020;132(2):406-419. https://doi.org/10.1213/ane.0000000000005309.
  22. Zhou Q, Zhang Z, Long S, Li W, Wang B, Liang N. Opioids in cancer: The κ opioid receptor (Review). Molecular Medicine Reports. 2022;25(2):44. https://doi.org/10.3892/mmr.2021.12560.
  23. Tien Y, Huang W-C, Kuo H-Y, Tai L, Uang Y-S, Chern WH, Huang J-D. Pharmacokinetics of dinalbuphine sebacate and nalbuphine in human after intramuscular injection of dinalbuphine sebacate in an extended-release formulation. Biopharmaceutics & Drug Disposition. 2017;38(8):494-497. https://doi.org/10.1002/bdd.2088.
  24. Dmytriiev D. Study of the intensity of postoperative pain after mine-explosive injury: A pilot study of different analgesics [Вивчення інтенсивністі післяопераційного болю після мінно-вибухової травми: пілотне дослідження різних аналгетиків]. Emergency Medicine (Ukraine). 2024;20(5):356-362.
  25. Altman AD, Helpman L, McGee J, Samouëlian V, Auclair M-H, Brar H, Nelson GS. Enhanced recovery after surgery: implementing a new standard of surgical care. Canadian Medical Association Journal. 2019;191(17):E469-E475. https://doi.org/10.1503/cmaj.180635.
  26. Rivas E, Cohen B, Pu X, Xiang L, Saasouh W, Mao G et al. Pain and Opioid Consumption and Mobilization after Surgery: Post Hoc Analysis of Two Randomized Trials. Anesthesiology. 2022;136(1):115-126. https://doi.org/10.1097/ALN.0000000000004037.
  27. Toleska M, Dimitrovski A. Is Opioid-Free General Anesthesia More Superior for Postoperative Pain Versus Opioid General Anesthesia in Laparoscopic Cholecystectomy? Prilozi. 2019;40(2):81-87. https://doi.org/10.2478/prilozi-2019-0018.
  28. Rosenberger DC, Pogatzki-Zahn EM. Chronic post-surgical pain — update on incidence, risk factors and preventive treatment options. BJA Education. 2022;22(5). https://doi.org/10.1016/j.bjae.2021.11.008.
  29. Zhou Y, Liu X, Ding C, Xiang B, Yan L. Positive Preemptive Analgesia Effectiveness of Pregabalin Combined with Celecoxib in Total Knee Arthroplasty: A Prospective Controlled Randomized Study. Pain Research and Management. 2023;2023(12):1-10. https://doi.org/10.1155/2023/7088004.
  30. Schug SA, Lavand’homme P, Barke A, Korwisi B, Rief W, Treede R-D. The IASP classification of chronic pain for ICD-11. Pain. 2019;160(1):45-52. https://doi.org/10.1097/j.pain.0000000000001413. 
  31. Chou R, Gordon DB, de Leon-Casasola OA, Rosenberg JM, Bickler S, Brennan T et al. Management of Postoperative Pain: A Clinical Practice Guideline From the American Pain Society, the American Society of Regional Anesthesia and Pain Medicine, and the American Society of Anesthesiologists’ Committee on Regional Anesthesia, Executive Committee, and Administrative Council. The Journal of Pain. 2016;17(2):131-157. https://doi.org/10.1016/j.jpain.2015.12.008. 
  32. Gan TJ, Habib AS, Miller TE, White W, Apfelbaum JL. Incidence, patient satisfaction, and perceptions of post-surgical pain: results from a US national survey. Current Medical Research and Opinion. 2013;30(1):149-160. https://doi.org/10.1185/03007995.2013.860019.
  33. Myles PS, Myles DB, Galagher W, Boyd D, Chew C, MacDonald N, Dennis A. Measuring acute postoperative pain using the visual analog scale: the minimal clinically important difference and patient acceptable symptom state. British Journal of Anaesthesia. 2017;118(3):424-429. https://doi.org/10.1093/bja/aew466.
  34. Moore RA, Straube S, Aldington D. Pain measures and cut-offs — “no worse than mild pain” as a simple, universal outcome. Anaesthesia. 2013;68(4):400-412. https://doi.org/10.1111/anae.12148.
  35. Carroll IR, Hah JM, Barelka PL, Wang CKM, Wang BM, Gillespie MJ et al. Pain Duration and Resolution following Surgery: An Inception Cohort Study. Pain Medicine. 2015;16(12):2386-2396. https://doi.org/10.1111/pme.12842.
  36. Tighe PJ, King CD, Zou B, Fillingim RB. Time to Onset of Sustained Postoperative Pain Relief (SuPPR). The Clinical Journal of Pain. 2016;32(5):371-379. https://doi.org/10.1097/ajp.0000000000000285.
  37. Schwartz J, Gan TJ. Management of postoperative nausea and vomiting in the context of an Enhanced Recovery after Surgery program. Best Practice & Research Clinical Anaesthesiology. 2020;34(4):687-700. https://doi.org/10.1016/j.bpa.2020.07.011.
  38. Dmytriiev D, Dmytriiev K, Stoliarchuk O, Semenenko A. Multiple organ dysfunction syndrome: What do we know about pain management? A narrative review. Anaesthesia, Pain and Intensive Care. 2019;23(1):84-91.
  39. Ahmed HM, Atterton BP, Crowe GG, Barratta JL, Johnson M, Viscusi E et al. Recommendations for effective documentation in regional anesthesia: An expert panel Delphi consensus project. Regional Anesthesia and Pain Medicine. 2022;47(5):301-308, DOI: 10.1136/RAPM-2021-103136.
  40. Dobrovanov O, Dmytriiev D, Prochotsky A, Vidiscak M, Furkova K. Pain in COVID-19: Quis est culpa? Electronic Journal of Ge-neral Medicine. 2023;20(1):art. no. em435. DOI: 10.29333/ejgm/12672.

Вернуться к номеру