Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


UkrainePediatricGlobal
UkrainePediatricGlobal

Журнал «Здоровье ребенка» Том 18, №5, 2023

Вернуться к номеру

Вплив саплементації вітаміну D на частоту і перебіг рекурентних респіраторних захворювань у дітей

Вплив саплементації вітаміну D на частоту і перебіг рекурентних респіраторних захворювань у дітей

Авторы: Марушко Ю.В., Єсипова С.І., Гищак Т.В.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Рецидивний і тривалий перебіг респіраторних інфекцій призводить до формування хронічних вогнищ запалення, персистування вірусів, порушення фізичного і психомоторного розвитку, зниження імунітету дитини. З огляду на участь вітаміну D (ВD) у регуляції імунної відповіді організму вивчення його ролі в розвитку й перебігу рекурентних респіраторних захворювань у дітей залишається актуальним. Мета: дослідження впливу саплементації вітаміну D на частоту і перебіг рекурентних респіраторних захворювань у дітей. Матеріали та методи. Обстежено 52 дитини з рекурентними респіраторними захворюваннями віком від 4 до 10 років. Провели обстеження дітей до і після саплементації вітаміну D за критеріями дослідження — середня частота епізодів гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) за рік, вираженість клінічних проявів епізоду ГРІ, середня тривалість, частота призначень антибіотиків та амбулаторних відвідувань лікаря. Результати. Встановлено, що на початку обстеження рівень 25(OH)D у сироватці крові коливався від 11,1 до 29,9 нг/мл, серед них у 22 (42,3 %) дітей спостерігали дефіцит ВD. Аналіз частоти епізодів ГРІ на рік показав, що саме діти з дефіцитом ВD хворіли частіше, ніж діти з достатнім рівнем ВD (p < 0,001). За результатами дослідження встановлено, що саплементація ВD сприяє зниженню частоти епізодів ГРІ з 8,7 ± 1,7 раза на рік до 6,8 ± 1,2 раза на рік (p < 0,001), зменшенню середньої кількості симптомів епізоду ГРІ за рік з 5,5 ± 0,5 до 4,5 ± 0,5 і їх проявів з 9,2 до 7,41 бала (p < 0,001), зменшенню тривалості епізоду ГРІ з 6,0 ± 1,7 дня до 5,7 ± 1,5 дня (р = 0,003), а також зменшенню кількості відвідувань амбулаторного лікаря з 5 до 4 (р = 0,004) і призначень антибіотиків з 61 до 38 (p < 0,001). Висновки. Саплементація ВD покращує перебіг респіраторних захворювань у дітей. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.

Background. Recurrent and prolonged course of respiratory infections leads to the formation of chronic foci of inflammation, the persistence of viruses, impaired physical and psychomotor development, and a decrease in the child’s immunity. Given the participation of vitamin D (VD) in the regulation of the body’s immune response, the study of its role in the development and course of recurrent respiratory diseases in children remains re­levant. The purpose is to study the effect of vitamin D supplementation on the frequency and course of recurrent respiratory diseases in children. Materials and methods. We examined 52 children with recurrent respiratory infections aged 4 to 10 years. Children were examined before and after VD supplementation according to the study criteria: the average frequency of acute respiratory infection (ARI) episodes per year, the severity of the clinical manifestations of ARI episode, its average duration, the frequency of antibiotic prescriptions and outpatient visits to the doctor. Results. It was found that at the beginning of the exa­mination, the level of 25(OH)D in the blood serum ranged from 11.1 to 29.9 ng/ml, 22 (42.3 %) children had VD deficiency. An analysis of the frequency of ARI episodes per year showed that children with VD deficiency were ill more often than children with a sufficient level of VD (p < 0.001). According to the results of the study, it was found that VD supplementation contributes to a decrease in the frequency of ARI episodes from 8.7 ± 1.7 to 6.8 ± 1.2 times a year (p < 0.001), a decrease in the average number of symptoms of an episode of acute respiratory infections per year from 5.5 ± 0.5 to 4.5 ± 0.5 and their manifestations from 9.2 to 7.41 points (p < 0.001), a decrease in the duration of ARI episode from 6.0 ± 1.7 to 5.7 ± 1.5 days (p = 0.003), as well as a decrease in the number of outpatient visits from 5 to 4 (p = 0.004) and antibiotic prescriptions from 61 to 38 (p < 0.001). Conclusions. VD supplementation improves the course of respiratory diseases in children. The study was carried out in accordance with the Declaration of Helsinki principles. The study protocol was adopted by the ethics committee of the institution indicated in the work. The informed consent of the children’s parents was obtained.


Ключевые слова

вітамін D; діти; дефіцит; рекурентні респіраторні захворювання

vitamin D; children; deficiency; recurrent respiratory diseases

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.18.5.2023.1612

Вступ

Інфекції дихальних шляхів залишаються однією з найважливіших причин захворюваності та смертності дітей, і на них припадає значна частка звернень до лікаря. Щороку на цю групу захворювань припадає 60–90 % усієї зареєстрованої дитячої інфекційної патології [30], 40–60 % звернень по амбулаторну допомогу і 20–30 % випадків госпіталізації [2, 7]. За даними нещодавнього аналізу, інфекції нижніх дихальних шляхів стали причиною приблизно 16,4 млн випадків госпіталізації та 0,65 млн смертей серед дітей, молодших за 5 років, серед яких більше ніж половину становили немовлята [32, 41]. Особливою проблемою є рецидивуючі респіраторні інфекції (РРІ), які спостерігаються у 20–65 % дитячої популяції — у 40 % дітей дошкільного віку і 15 % школярів. Відомо, що рецидиви респіраторних інфекцій можуть стати причиною формування хронічних вогнищ запалення, сприяти персистуванню вірусів, спричинити порушення фізичного і психомоторного розвитку і зниження імунорезистентності організму [24]. Інфекції верхніх дихальних шляхів підвищують ризик інфекцій нижніх дихальних шляхів (наприклад, бронхіту, пневмонії), бактеріальних інфекцій середнього вуха і пазух носа [13, 41]. Як наслідок, респіраторні інфекції можуть бути пов’язані зі збільшенням кількості неадекватних призначень антибіотиків дітям [33]. На сьогодні немає єдиної думки щодо визначення рекурентних респіраторних захворювань. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у країнах, що розвиваються, і в економічно розвинених державах у перші 3 роки життя діти в середньому хворіють на гострі респіраторні інфекції (ГРІ) 6–8 разів на рік, при цьому у великих містах — до 7–10 разів. Понад шість серйозних захворювань на рік визначаються деякими авторами як рецидивуючі інфекції дихальних шляхів [36]. Іншою групою вчених (Gruppo di Studio di Immunologia della Societá Italiana di Pediatria, 1988) було запропоновано діагностувати рецидивуючі респіраторні інфекції за наявності принаймні одного з таких критеріїв: ≥ 6 респіраторних інфекцій на рік, ≥ 1 респіраторна інфекція на місяць із залученням верхніх дихальних шляхів з вересня по квітень, ≥ 3 респіраторні інфекції на рік із залученням нижніх дихальних шляхів [19]. 
З огляду на негативний вплив рекурентного перебігу респіраторних інфекцій на здоров’я дітей у майбутньому виникає необхідність у пошуку нових факторів, що можуть впливати на частоту і перебіг респіраторних інфекцій у дітей. Останнім часом особливу увагу вчених привертає вітамін D (ВD) завдяки його участі в регуляції імунної відповіді організму [8]. Доведено, що рецептори до вітаміну D3 (VDR) присутні в більшості органів і тканин організму, у тому числі в органах імунної системи. Це є передумовою вивчення ролі вітаміну D у розвитку низки захворювань, у тому числі інфекційних, оскільки його дефіцит є імовірним фактором ризику їх виникнення. In vitro було показано, що вітамін D регулює аспекти вродженої імунної функції, такі як вивільнення антимікробних пептидів [39, 40]. Активна форма вітаміну D (холекальциферол) також має протизапальну дію і впливає на набуту імунну відповідь шляхом нормалізації співвідношення T-хелперів-1/T-хелперів-2 [9, 23]. Отже, холекальциферол модулює як набуту, так і вроджену ланку імунної відповіді [10, 29]. 
Говорячи про клінічне значення вітаміну D, необхідно відзначити його роль у зниженні частоти розвитку низки інфекційних захворювань, у тому числі респіраторних [31]. Дослідження серед дорослого населення показали залежність між недостатністю вітаміну D і збільшенням частоти інфекцій верхніх дихальних шляхів [6, 38]. Низка досліджень у дітей продемонстрували взаємозв’язок між низьким рівнем кальцидіолу сироватки і вищим ризиком інфекцій нижніх дихальних шляхів (підтверджені пневмонії та бронхіоліти) у дітей в Індії [44], Бангладеш [37] і Туреччині [22]. Є роботи, що доводять зв’язок дефіциту вітаміну D з рецидивуючим перебігом інфекцій: ГРІ [27], тонзиліту [12] і бронхіту [42]. У метааналізі австралійських учених [35] встановлено обернений пропорційний зв’язок рівня 25(OH)D у сироватці крові з ризиком розвитку і тяжкістю ГРІ. Хоча інші автори заперечують зв’язок вітаміну D у дітей з тяжкістю пневмонії [15], отиту [4] і розвитком тяжких гострих інфекцій дихальних шляхів [5].
Отже, вивчення рівня забезпеченості вітаміном D у дітей з частими ГРІ та його профілактичної ролі в розвитку цих захворювань залишається актуальним.
Мета: дослідження впливу саплементації вітаміну D на частоту і перебіг рекурентних респіраторних захворювань у дітей.

Матеріали та методи

Під нашим спостереженням перебували 52 дитини, які були зареєстровані як стаціонарні або амбулаторні пацієнти з рецидивуючими респіраторними інфекціями віком від 4 до 10 років. Досліджувана група складалася з 28 хлопчиків і 24 дівчаток. Середній вік хворих становив 7,6 ± 2,2 року. 
Критеріями включення в дослідження вважали кількість перенесених ГРІ ≥ 6 епізодів на рік; вік дітей від 4 до 10 років (дошкільний і ранній шкільний вік), згоду батьків на участь у дослідженні. Критерії виключення з дослідження: діти з респіраторною алергією (включно з астмою), муковісцидозом, пневмонією, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, імунодефіцитними станами і вродженими аномаліями дихальних шляхів, а також випадки COVID-19.
Для вимірювання рівня 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) у сироватці крові використовувався аналізатор Alinity (Abbott, США) із застосуванням методу хемілюмінесцентного (CMIA) імунного аналізу (акредитація згідно з ДСТУ EN ISO 15189:2015 (EN ISO 15189:2012, IDT)). Враховуючи рекомендації Американської академії педіатрії (American Academy of Pediatrics, Wagner C.L. et al., Pediatrics, 2008), дефіцит вітаміну D діагностували при значеннях 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) < 20,0 нг/мл, оптимальний рівень — при значеннях ≥ 20,0 нг/мл [43].
У цьому дослідженні дотримано плану «до/після», включаючи період ретроспективного аналізу (12 місяців до включення) і проспективний період спостереження тривалістю 12 місяців після двомісячного вживання вітаміну D. Первинне ретроспективне спостереження (частота й особливості перебігу ГРІ) тривало з вересня 2020 року по серпень 2021 року і включало дослідження таких критеріїв: середня частота епізодів ГРІ за рік, вираженість клінічних проявів епізоду ГРІ, середня тривалість, частота призначень антибіотиків і амбулаторних відвідувань лікаря. Наступним кроком нашого дослідження було призначення вітаміну D тривалістю 2 місяці (вересень і жовтень 2021 року), після чого провели вторинне спостереження з листопада 2021 року по жовтень 2022 року даної групи дітей за вищевказаними критеріями. Дозування вітаміну D залежало від рівня 25(OH)D у сироватці крові: 500 МО на добу призначали дітям з оптимальним рівнем ВD, 1000 МО на добу — дітям з дефіцитом ВD. 
Дослідження виконано з дотриманням основних положень Гельсінської декларації про етичні принципи проведення біомедичних досліджень за участю людини (1964–2000), Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину (1997).
Епізод ГРІ визначався як наявність 2 або більше симптомів застуди відповідно до Канадської шкали гострих респіраторних захворювань і грипу (CARIFS) для вимірювання тяжкості захворювання в дітей з гострою респіраторною інфекцією [17]. Для одного випадку застуди чи грипу може бути зареєстровано 18 симптомів (поганий апетит, порушення сну, дратівливість, втома, плач, вередливість, потреба в додатковому догляді, головний біль, біль у горлі, м’язові болі, кашель, лихоманка, закладеність носа/нежить, блювання, відсутність інтересу, небажання гратися і вставати з ліжка). Щоденник містив 18 пунктів — симптомів ГРІ, кожен з яких оцінювався від 0 до 3 балів. Батьки кожного пацієнта заповнювали щоденник, у якому реєстрували динаміку симптомів до 14-го дня захворювання. Загальна кількість балів у цій шкалі варіює від 0 до 54, причому чим більше сума балів, тим більш виражена клінічна картина епізоду ГРІ. Вважалося, що діти одужали, якщо набрали ≤ 5 балів.
Отже, вираженість клінічної картини епізоду ГРІ оцінювали за підрахунком кількості симптомів на кожен епізод у дитини та кількості балів за шкалою CARIFS. Середній показник вираженості клінічної картини всіх перенесених за рік ГРІ до і після саплементації вітаміну D розраховували за відношенням загальної кількості симптомів (балів) за рік до кількості епізодів ГРІ.
Респіраторні захворювання в обстежених дітей діагностували у вигляді таких нозологічних форм, як риніт, ринофарингіт, фаринготонзиліт, ларинготрахеїт і бронхіт.

Статистична обробка результатів

Опрацювання результатів виконали за допомогою програми EZR v.1.61 (Graphical user interface for R statistical software version 4.2.0, R Foundation for Statistical Computing, Vienna, Austria) [16, 21]. Перевірку розподілу показників на нормальність здійснили за допомогою критерію Шапіро — Вілка. Результати дослідження подали у випадку нормального закону розподілу як середнє значення (М) і середньоквадратичне відхилення (SD), у випадку закону розподілу, відмінного від нормального, — як медіанне значення (Ме) і міжквартильний інтервал (Q1-Q3). Для порівняння середніх значень у двох незалежних групах використовували t-критерій Стьюдента (у випадку нормального закону розподілу) або критерій Манна — Вітні (у випадку закону розподілу, відмінного від нормального). Для порівняння двох пов’язаних вибірок використовували парний критерій Стьюдента або Т-критерій Вілкоксона відповідно. Для порівняння якісних ознак у двох групах використано критерій хі-квадрат (з урахуванням поправки Єйтса). У випадку необхідності розраховано 95% довірчий інтервал (95% ДІ). Для виявлення кореляційного зв’язку між кількісними ознаками розраховувався показник рангової кореляції Спірмена. Критичний рівень значущості (p) для перевірки статистичних гіпотез під час порівняння груп — р < 0,05.

Результати

Проведене дослідження забезпеченості вітаміном D виявило, що в обстежених дітей рівень 25(OH)D у сироватці крові коливався від 11,1 до 29,9 нг/мл із середнім показником 23,3 (17,8–26,9) нг/мл (табл. 1). Серед них у 30 (57,7 %) дітей рівень вітаміну D становив ≥ 20,0 нг/мл із середнім значенням 26,6 (24,2–28,3)  нг/мл, а у 22 (42,3 %) дітей спостерігали дефіцит вітаміну D із середнім значенням 16,8 (15,9–18,4) нг/мл. 
Ми проаналізували частоту епізодів ГРІ на рік в обстежених дітей залежно від початкового рівня ВD. Виявлено середнього ступеня вираженості кореляційний зв’язок за показником рангової кореляції Спірмена між частотою епізодів ГРІ та рівнем вітаміну D (r = –0,646; p < 0,05) (рис. 1). 
Як видно з діаграми на рис. 1, діти з достатнім рівнем вітаміну D (понад 20 нг/мл) хворіли на ГРІ не більше за 10 разів на рік. У той же час діти з меншим рівнем вітаміну D у сироватці крові мали від 7 до 12 епізодів ГРЗ за рік (p < 0,001, W-критерій Вілкоксона).
У подальшому нами був проведений аналіз за критеріями дослідження серед дітей з ГРІ до і після саплементації вітаміну D.
Частота епізодів ГРІ до прийому вітаміну D коливалася від 6 до 12 випадків на рік. У більшості пацієнтів відзначали 8–9 епізодів на рік — 13 дітей (25 %) хворіли на ГРІ з частотою 8 разів на рік, 11 дітей (24,7 %) — 9 разів на рік. 3 пацієнти перенесли 12 епізодів ГРІ за рік, 6 разів за рік хворіли 6 дітей (табл. 2).
Протягом однорічного періоду спостереження після вживання ВD переважна більшість дітей стала хворіти з частотою 6–7 разів на рік. У той же час знизилась частка дітей, які хворіли по 8 і 9 разів на рік: з 25 і 24,7 % до 13,7 і 11,5 % випадків відповідно (критерій Стьюдента, р < 0,001) (табл. 2).
Як показує аналіз табл. 2, після саплементації вітаміну D жоден пацієнт не хворів на ГРІ з частотою 10–12 разів на рік.
Середня кількість епізодів ГРІ протягом року до і після прийому вітаміну D становила 8,7 ± 1,7 і 6,8 ± 1,2 відповідно (p < 0,001 за критерієм Стьюдента). Тобто саплементація ВD у дітей з рекурентним перебігом респіраторних захворювань сприяла статистично вірогідному зменшенню частоти епізодів ГРІ на рік (графік на рис. 2). 
При аналізі клінічної картини епізодів ГРІ у більшості дітей як до, так і після вживання вітаміну D переважали такі симптоми, як лихоманка, поганий апетит; закладеність носа/нежить; кашель; біль у горлі (рис. 3).
Середній показник вираженості клінічної картини ГРІ за кількістю симптомів до вживання вітаміну D становив 5,5 ± 0,5 симптому на дитину за рік, а за кількістю балів за шкалою CARIFS — 9,2 (8,11–10,67) бала.
У той же час після отримання вітаміну D середня кількість симптомів ГРІ становила 4,5 ± 0,5 на дитину на рік, а за шкалою CARIFS — 7,4 (6,86–7,66) бала. Тобто вираженість клінічної картини ГРІ зменшилась у дітей після вживання вітаміну D як за кількістю симптомів (p < 0,001 за критерієм Стьюдента), так і за кількістю балів (p < 0,001 за T-критерієм Вілкоксона).
Середня тривалість епізодів ГРІ у дітей до і після вживання добавок вітаміну D також зменшилась — 6,0 ± 1,7 дня проти 5,7 ± 1,5 дня відповідно (на рівні значимості p = 0,003 за критерієм Стьюдента).
Аналіз за критеріями дослідження серед дітей з ГРІ до і після саплементації вітаміну D подано в табл. 3.
Паралельно частоті епізодів ГРІ у результаті прийому вітаміну D зменшувались частота амбулаторних відвідувань лікаря — з 242 до 214 відвідувань (p = 0,004) і частота призначень антибіотиків при ГРІ — з 61 до 38 призначень (p < 0,001) (табл. 3).
Отже, на підставі наведених результатів можна стверджувати, що саплементація вітаміну D сприятливо впливає на перебіг ГРІ, зменшуючи частоту і тривалість епізодів ГРІ і вираженість клінічних проявів ГРІ.

Обговорення

Результати нашого дослідження демонструють, що серед дітей з рецидивуючими інфекціями дихальних шляхів 42,3 % мають дефіцит ВD (< 20,0 нг/мл) із середнім показником 16,8 (15,9–18,4) нг/мл, у 57,7 % дітей виявлено оптимальні рівні ВD (≥ 20,0 нг/мл) із середнім показником 26,6 (24,2–28,3) нг/мл, але не вище від 30,0 нг/мл. Подібно до даних наших спостережень, Оздемір та ін. (2016) показали, що середній рівень вітаміну D у дітей з рецидивуючими респіраторними інфекціями становив 11,97 ± 4,04 нг/мл, у дітей із хронічним кашлем — 13,76 ± 4,81 нг/мл, а в контрольній групі — 31,91 ± 18,79 нг/мл зі статистично вірогідною різницею між групами дослідження. Тобто дефіцит вітаміну D у дітей асоціювався з підвищенням частоти повторних респіраторних інфекцій і хронічного кашлю [34]. Однак автори вивчали рецидивуючі інфекції як верхніх, так і нижніх шляхів (пневмонія), тоді як у нашому дослідженні випадки пневмонії виключали, а рівень вітаміну D був дещо вищий. 
Подібно до результатів наших досліджень зменшення частоти й тривалості епізодів ГРІ після прийому вітаміну D отримали індійські вчені [18]. За даними цих досліджень, до прийому вітаміну D діти хворіли 5–6 разів на рік, а після отримання добавок ВD — 3–4 рази за період спостереження. У нашому дослідженні частота ГРІ у дітей до початку лікування була майже в два рази вищою (8–9 разів на рік), хоча так само вірогідно зменшилася після призначення вітаміну D. Така різниця може бути обумовлена різницею контингенту дітей: індійські автори досліджували дітей віком 1–5 років, які хворіли на ГРІ з частотою понад 3 рази на рік, що вважали рекурентним перебігом ГРІ.
Також, як і в нашій роботі, J. Xiao, W. He (2021) продемонстрували, що вітамін D знижує захворюваність на інфекції дихальних шляхів у дітей. Кількість інфекцій дихальних шляхів вірогідно знизилась після вживання ВD з 6,58 ± 0,12 до 2,25 ± 0,11 епізоду на рік (р < 0,05). Однак терапевтичний ефект був отриманий в іншій віковій групі (до 6 років) і внаслідок більш тривалого курсу лікування (800 МО вітаміну D, три курси по 20 днів) [46].
Профілактичний ефект дотації вітаміну D щодо розвитку інфекцій верхніх дихальних шляхів у дітей, особливо на фоні дефіциту 25(OH)D, також був показаний в інших роботах [1, 3, 20, 29]. 
У той же час на перебіг рецидивуючих інфекцій нижніх дихальних шляхів у дітей (пневмонії), як показують дані літератури [11, 14, 26, 47, 48], призначення вітаміну D не впливає, за винятком застосування одноразових мегадоз вітаміну D, що здатні зменшити тривалість пневмонії і ризик смерті від пневмонії [25].
Отже, попередні РКД і метааналізи повідомляли про суперечливі висновки щодо впливу добавок вітаміну D на перебіг ГРІ. 
У нашому дослідженні основні відмінності від результатів інших робіт були пов’язані з різним контингентом досліджених дітей, відсутністю чітких критеріїв визначення рекурентних респіраторних інфекцій у дітей і відокремленням інфекцій верхніх і нижніх дихальних шляхів при вивченні частоти рецидивів ГРІ.
Наше дослідження підтверджує висновки робіт інших авторів, які вказують на значну роль саплементації вітаміну D у зменшенні частоти респіраторних захворювань і зниженні тривалості й вираженості клінічної картини епізоду ГРІ.
Здатність вітаміну D корегувати імунну відповідь, що активно вивчається в усьому світі в останні десятиліття, є найважливішим аргументом на користь саплементації цього мікронутрієнта в раціон дітей і дорослих в осінньо-зимовий період і навіть протягом усього життя.

Висновки

1. У дітей з рекурентними респіраторними захворюваннями рівень 25(OH)D у сироватці крові коливався від 11,1 до 29,9 нг/мл (з медіанними значеннями 23,3 (17,8–26,9) нг/мл). Причому в 42,3 % дітей спостерігали дефіцит вітаміну D із середніми значеннями 16,8 (15,9–18,4) нг/мл. 
2. Діти з дефіцитом вітаміну D хворіли вірогідно частіше, ніж діти з достатнім рівнем 25(OH)D у сироватці крові (p < 0,001).
3. Призначення вітаміну D у дозі 500–1000 МО протягом 2 місяців призвело до зниження частоти епізодів ГРІ у дітей з рекурентними респіраторними захворюваннями з 8,7 ±1,7 раза перед вживанням ВD до 6,8 ± 1,2 раза на рік після вживання вітаміну D. 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 01.08.2023
Рецензовано/Revised 14.08.2023
Прийнято до друку/Accepted 17.08.2023

Список литературы

  1. Abioye A., Bromage S., Fawzi W. Effect of micronutrient supplements on influenza and other respiratory tract infections among adults: a systematic review and meta-analysis. BMJ Global Health. 2021. 6(1). e003176. https://doi.org/10.1136/bmjgh-2020-003176.
  2. Антипкін Ю.Г., Чумаченко Н.Г., Лапшин В.Ф., Уманець Т.Р. Динаміка захворюваності та частоти бронхолегеневої патології у дітей. Сучасна педіатрія. 2016. 2(74). 73-77. 
  3. Arihiro S., Nakashima A., Urashima M. Randomized Trial of Vitamin D Supplementation to Prevent Seasonal Influenza and Upper Respiratory Infection in Patients With Inflammatory Bowel Disease. Inflammatory bowel diseases. 2019. 25(6). 1088-1095. https://doi.org/10.1093/ibd/izy346.
  4. Asghari A., Bagheri Z., Jalessi M., Salem M.M., Amini E., Ghaleh–Baghi S., Bakhti S. Vitamin D Levels in Children with Adenotonsillar Hypertrophy and Otitis Media with Effusion. Iran J. Otorhinolaryngol. 2017. 29(90). 29-33.
  5. Atrushi A.M. The association of subclinical Vitamin D deficiency with severe acute lower respiratory infection in children under 5 years in Duhok. Med. J. Babylon. 2019. 16. 271-5.
  6. Berry D.J., Hesketh K., Power C. Vitamin D status has a linear association with seasonal infections and lung function in British adults. Br. J. Nutr. 2011. 106(9). 1433-1440. https://doi.org/10.1017/S0007114511001991.
  7. Brealey J.C., Sly P.D., Young P.R., Chappell K.J. Viral bacterial co-infection of the respiratory tract during early childhood. FEMS microbiology letters. 2015. 362(10). fnv062. https://doi.org/10.1093/femsle/fnv062. 
  8. Bouillon R., Antonio L. Nutritional rickets: Historic overview and plan for worldwide eradication. The Journal of steroid biochemistry and molecular biology. 2020. 198. 105563. https://doi.org/10.1016/j.jsbmb.2019.105563.
  9. Cantorna M.T., Snyder L., Lin Y.D., Yang L. Vitamin D and 1,25(OH)2D regulation of T-cells. Nutrients. 2015. 7(4). 3011-3021. https://doi.org/10.3390/nu7043011.
  10. Charoenngam N., Holick M.F. Immunologic Effects of Vitamin D on Human Health and Disease. Nutrients. 2020. 12(7). 2097. https://doi.org/10.3390/nu120 72097.
  11. Chowdhury F., Shahid A., Chisti M.J. Vitamin D supplementation among Bangladeshi children under-five years of age hospitalised for severe pneumonia: A randomised placebo controlled trial. PloS one. 2021. 16(2). e0246460. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0246460.
  12. Collak A., Bozaykut A., Demirel B., Sezer R.G., Seren L.P., Dogru M. Serum vitamin D levels in children with recurrent tonsillopharyngitis. North Clin. Istanb. 2014. 1(1). 13-18.
  13. Dehn Lunn A. Reducing inappropriate antibiotic prescribing in upper respiratory tract infection in a primary care setting in Kolkata, India. BMJ Open Quality. 2018. 7. e000217. DOI: 10.1136/bmjoq-2017-000217.
  14. Gupta P., Dewan P., Shah D., Sharma N., Bedi N., Kaur I.R., Bansal A.K., Madhu S.V. Vitamin D Supplementation for Treatment and Prevention of Pneumonia in Under-five Children: A Randomized Double-blind Placebo Controlled Trial. Indian pediatrics. 2016. 53(11). 967-976.
  15. Haugen J., Basnet S., Hardang I.M., Sharma A., Mathisen M., Shrestha P. et al. Vitamin D status is associated with treatment failure and duration of illness in Nepalese children with severe pneumonia. Pediatr. Res. 2017. 82(6). 986-993. 
  16. Гур’янов В.Г., Лях Ю.Є., Парій В.Д., Короткий О.В., Чалий О.В., Чалий К.О., Цехмістер Я.В. Посібник з біостатистики. Аналіз результатів медичних досліджень у пакеті EZR (R-statistics): Навчальний посібник. Київ: Вістка, 2018. 208 с.
  17. Jacobs B., Young N.L., Dick P.T., Ipp M.M., Dutkowski R., Davies H.D. et al. Canadian Acute Respiratory Illness and Flu Scale –(CARIFS): development of a valid measure for childhood respiratory infections. Journal of Clinical Epidemiology. 2000. 53(8). 793-799.
  18. Jadhav S.A., Khanwelkar C.C., Jadhav A., Seshla S. Vitamin D supplementation in the prevention of recurrent acute respiratory tract infections in children aged < 5 years. Journal of Medical Sciences. 2021. 41. 129-133.
  19. Jesenak M., Ciljakova M., Rennerova Z., Babusikova E., Banovci P. Recurrent Respiratory Infections in Children — Definition, Diagnostic Approach, Treatment and Prevention. Bronchitis. 2011. doi: 10.5772/19422.
  20. Jolliffe D.A., Camargo C.A., Sluyter J.D., Aglipay M., Aloia J.F., Ganmaa D., Martineau A.R. Vitamin D supplementation to prevent acute respiratory infections: a systematic review and meta-analysis of aggregate data from randomised controlled trials. The lancet Diabetes & Endocrinology. 2021. 9(5). 276-292.
  21. Kanda Y. Investigation of the freely available easy-to-use software ‘EZR’ for medical statistics. Bone marrow transplantation. 2013. 48(3). 452-458. https://doi.org/10.1038/bmt.2012.244.
  22. Karatekin G., Kaya A., Salihoğlu Ö., Balci H., Nuhoğlu A. Association of subclinical vitamin D deficiency in newborns with acute lower respiratory infection and their mothers. Eur. J. Clin. Nutr. 2009. 63(4). 473-477. https://doi.org/10.1038/sj.ejcn.1602960.
  23. Kongsbak M., von Essen, M.R., Levring T.B., Schjerling P., Woetmann A., Ødum N., Bonefeld C.M., Geisler C. Vitamin D-binding protein controls T cell responses to vitamin D. BMC immunology. 2014. 15. 35. https://doi.org/10.1186/s12865-014-0035-2.
  24. Квашніна Л. Рекурентні респіраторні інфекції у дітей: особливості медичного супроводу. Ваше здоров’я: Всеукраїнська медична газета. 2020. https://www.vz. kiev.ua/rekurentni-respiratorni-infektsiyi-u-ditej-osoblyvosti-medychnogo-suprovodu.
  25. Labib J.R., Ibrahem S.K., Ismail M.M., Fatah S.A.M.A.E., Sedrak A.S., Attia M.A.S., El-Hanafi H.M., Kamel M.H. Vitamin D supplementation and improvement of pneumonic children at a tertiary pediatric hospital in Egypt: A randomized controlled trial. Medicine. 2021. 100(13). e25011. https://doi.org/10.1097/MD.0000000000025011.
  26. Manaseki-Holland S., Maroof Z., Bruce J., Mughal M.Z., Masher М.І., Chandramohan D. et al. Effect on the incidence of pneumonia of vitamin D supplementation by quarterly bolus dose to infants in Kabul: a randomised controlled superiority trial. Lancet (London, England). 2012. 379(9824). 1419-1427.
  27. Mandal A., Sahi P.K. Serum Vitamin D Levels in Children with Recurrent Respiratory Infections and Chronic Cough: Correspondence. Indian J. Pediatr. 2017. 84(2). 172-173.
  28.  Martineau A.R., Jolliffe D.A., Greenberg L. et al. Vitamin D supplementation to prevent acute respiratory infections: individual participant data meta-analysis. Health technology assessment (Winchester, England). 2019. 23(2). 1-44. https://doi.org/10.3310/hta23020.
  29. Марушко Ю.В., Єсипова С.І., Гищак Т.В., Бойко Н.С. Забезпеченість вітаміном D та вплив його дефіциту на перебіг алергічних захворювань у дітей. Сучасна педіатрія. Україна. 2022. 6(126). 101-108.
  30. Марушко Ю.В., Гищак Т.В. Профілактика дефіциту вітаміну D у дітей. Стан проблеми у світі та Україні. Сучасна педіатрія. Україна. 2021. 4(116). 36-45. 
  31. Марушко Ю.В., Єсипова С.І., Гищак Т.В. Вплив забезпечення вітаміном D на перебіг гострих респіраторних інфекцій у дітей. Сучасна педіатрія. Україна. 2021. 7(119). 73-80. 
  32. McAllister D.A., Liu L., Shi T., Chu Y., Reed C., Burrows J. et al. Global, regional, and national estimates of pneumonia morbidity and mortality in children younger than 5 years between 2000 and 2015: a systematic analysis. Lancet Glob. Health. 2019. 7. e47-57.
  33. O’Connor R., O’Doherty J., O’Regan A., Dunne C. Antibiotic use for acute respiratory tract infections (ARTI) in primary care; what factors affect prescribing and why is it important? A narrative review. Ir. J. Med. Sci. 2018. 187. 969-986. 10.1007/s11845-018-1774-5.
  34. Özdemir B., Köksal B.T., Karakaş N.M., Tekindal M.A., Özbek Ö.Y. Serum Vitamin D Levels in Children with Recurrent Respiratory Infections and Chronic Cough. Indian Journal of Pediatrics. 2016. 83(8). 777-782. https://doi.org/10.1007/s12098-015-2010-1.
  35. Pham H., Rahman A., Majidi A., Waterhouse M., Neale R.E. Acute Respiratory Tract Infection and 25-Hydroxyvitamin D Concentration: A Systematic Review and Meta-Analysis. Int. J. Environ. Res. Public Health. 2019. 16(17). 3020. Published 2019 Aug 21. 
  36. Raniszewska A., Górska E., Kotuła I., Stelmaszczyk-Emmel A., Popko K., Ciepiela O. Recurrent respiratory tract infections in children — analysis of immunological examinations. Central-European Journal of Immunology. 2015. 40(2). 167-173. https://doi.org/10.5114/ceji.2015.52830.
  37. Roth D.E., Shah R., Black R.E., Baqui A.H. Vitamin D status and acute lower respiratory infection in early childhood in Sylhet, Bangladesh. Acta Paediatr. 2010. 99(3). 389-393. https://doi.org/10.1111/j.1651-2227.2009. 01594.
  38. Sabetta J.R., DePetrillo P., Cipriani R.J., Smardin J., Burns L.A., Landry M.L. Serum 25-hydroxyvitamin d and the incidence of acute viral respiratory tract infections in healthy adults. PLoS One. 2010. 5(6). e11088. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0011088.
  39. Shahmiri M., Enciso M., Adda C.G., Smith B.J., Perugini M.A., Mechler A. Membrane Core-Specific Antimicrobial Action of Cathelicidin LL-37 Peptide Switches Between Pore and Nanofibre Formation. Scientific reports. 2016. 6. 38184. https://doi.org/10.1038/srep38184.
  40. Sousa F.H., Casanova V., Findlay F., Stevens C., Svoboda P., Pohl J., Proudfoot L., Barlow P.G. Cathelicidins display conserved direct antiviral activity towards rhinovirus. Peptides. 2017. 95. 76-83. https://doi.org/10.1016/j.peptides.2017.07.013.
  41. Troeger C., Blacker B., Khalil I.A., Rao P.C., Cao J., Zimsen S.R.M. et al. Estimates of the global, regional, and national morbidity, mortality, and aetiologies of lower respiratory infections in 195 countries, 1990–2016: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2016. Lancet Infect. Dis. 2018. 18. 1191-210.
  42. Vertegel A.A., Ovcharenko L.S. The vitamin D sufficiency in children with recurrent bronchitis. Georgian Med. News. 2014. (231). 55-9.
  43. Wagner C.L., Greer F.R., American Academy of Pediatrics Section on Breastfeeding, & American Academy of Pediatrics Committee on Nutrition. Prevention of rickets and vitamin D deficiency in infants, children, and adolescents. Pediatrics. 2008. 122(5). 1142-1152. https://doi.org/10.1542/peds.2008-1862.
  44. Wayse V., Yousafzai A., Mogale K., Filteau S. Association of subclinical vitamin D deficiency with severe acute lower respiratory infection in Indian children under 5 y. Eur. J. Clin. Nutr. 2004. 58(4). 563-567. https://doi.org/10.1038/sj.ejcn.1601845.
  45. Williams M.R., Greene G., Naik G., Hughes K., Butler C.C., Hay A.D. Antibiotic prescribing quality for children in primary care: an observational study. British Journal of General Practice. 2018. 68. e90-e96. doi: 10.3399/bjgp18X694409.
  46. Xiao J., He W. The immunomodulatory effects of vitamin D drops in children with recurrent respiratory tract infections. American Journal of Translational Research. 2001. 13(3). 1750-1756.
  47. Xiao L., Xing C., Yang Z., Xu S., Wang M., Du H., Liu K., Huang Z. Vitamin D supplementation for the prevention of childhood acute respiratory infections: a systematic review of randomised controlled trials. The British journal of nutrition. 2015. 114(7). 1026-1034. https://doi.org/10.1017/S000711451500207X.
  48. Yakoob M.Y., Salam R.A., Khan F.R., Bhutta Z.A. Vitamin D supplementation for preventing infections in children under five years of age. The Cochrane database of systematic reviews. 2016. 11(11). CD008824. https://doi.org/10.1002/14651858.CD008824.pub2.

Вернуться к номеру