Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №3, 2021

Вернуться к номеру

Особливості хірургічного лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки у пацієнтів літнього віку

Авторы: Калашніков А.В., Лазарев І.А., Ставінський Ю.О., Літун Ю.М., Вдовіченко К.В., Даценко О.М., Сивак А.М.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Актуальність. Переломи проксимального відділу стегнової кістки зменшують середній показник тривалості життя людини на 17–19 %. Більше 55 % постраждалих не в змозі пересуватися без сторонньої допомоги, а одна третина з них втрачають здатність до самообслуговування.
Мета роботи — визначити показання до застосування проксимального стегнового стрижня при переломах проксимального відділу стегнової кістки, а також вивчити результати запропонованої методики.
Матеріали та методи. Результати вивчено у 95 пацієнтів із вертлюговими переломами. Пацієнтів чоловічої статі було 46 осіб (48,4 %), жіночої — 49 (51,6 %), середній вік становив 72 ± 3 роки. Постраждалим проводилось клінічне, рентгенологічне та загальнолабораторне обстеження. На основі аксіальних сканів спіральної комп’ютерної томографії моделей стегнової кістки з різними варіантами фіксації за допомогою програмного пакета в лабораторії біомеханіки ДУ «ІТО НАМНУ» відтворено просторову геометрію системи «фіксатор — кістка», згенеровано скінченно-елементну сітку, 314 511 вузлів, 181 741 елемент. Моделі в полілініях імпортовано в середовище SolidWorks, де за допомогою відповідних інструментів створено імітаційні 3D-моделі проксимального відділу стегнової кістки.
Результати та їх обговорення. У результаті дослідження виявлено, що найменші величини напружень на елементи фіксатора є різними залежно від дистальної фіксації стрижня та виду перелому. Мінімальні величини напружень виявляли за відсутності вільного блокування при переломах типу А1 за міжнародною класифікацією (AO/ASIF), динамічного дистального блокування в овальному отворі при переломах А3 та статичного блокування у випадках нестабільних переломів типів А2.2 та А2.3.
Ми використовували цей підхід до лікування у 95 постраждалих із переломами проксимального відділу стегнової кістки. Результати оперативного лікування вивчено в терміни від 6 тижнів до 3 років. Середня кількість балів за шкалою Харріса через 6 тижні становила 57,6, через 6 місяців — 65,4, протягом 1 та 3 років — 71,8 та 73,6 відповідно. У жодному випадку не спостерігалося зламів або міграції фіксаторів.
Висновки. Застосування проксимальних стегнових стрижнів при остеосинтезі переломів проксимального відділу стегнової кістки в осіб літнього віку суттєво покращує результати лікування даної категорії постраждалих. Перевагою даної методики є малоінвазивність, відносна короткочасність оперативного втручання, незначна крововтрата, можливості досягнення та збереження стабільної фіксації фрагментів на весь період лікування аж до зрощення перелому, а також рання активізація пацієнтів з проведенням функціонального лікування.


Вернуться к номеру