Актуальні інфекційні захворювання
день перший день другий
Актуальні інфекційні захворювання
день перший день другий
Журнал «Актуальная инфектология» Том 9, №2, 2021
Вернуться к номеру
Використання параклінічних маркерів активності запального процесу для виокремлення нестрептококового гострого тонзилофарингіту в дітей
Авторы: Іванова Л.А., Горбатюк І.Б.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
Рубрики: Инфекционные заболевания
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Інфекції дихальних шляхів, зокрема гострий тонзилофарингіт (ГТФ), є однією з основних причин для призначення антибактеріальних препаратів в амбулаторних умовах, частота яких досягає 75 %. Гострий тонзилофарингіт здебільшого є самолімітуючим захворюванням, окрім епізодів, викликаних бета-гемолітичним стрептококом групи А (БГСА), та не потребує прийому антибактеріальних препаратів. Тому доволі актуальним є пошук діагностичних критеріїв, які б дали змогу ранньої диференціальної діагностики гострих тонзилофарингітів стрептококової та нестрептококової етіології і тим самим підвищили ефективність стартової терапії при цій патології у дітей.
Мета дослідження: вивчити параклінічні маркери активності запального процесу при гострих нестрептококових і стрептококових тонзилофарингітах у дітей для вирішення раціональної тактики лікування.
Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети проведено комплексне обстеження 102 дітей, хворих на гострий тонзилофарингіт, яких розподілено на дві клінічні групи залежно від виділення бета-гемолітичного стрептокока групи А при проведенні культурального дослідження мазків зі слизової мигдаликів/глотки. До першої (І) клінічної групи увійшло 68 пацієнтів, у яких при бактеріологічному дослідженні не виявлено БГСА — ГТФ нестрептококової етіології (нГТФ). А 34 дитини, в яких визначалась стрептококова етіологія захворювання, сформували другу (ІІ) клінічну групу — стрептококовий гострий тонзилофарингіт (сГТФ).
Результати. Аналіз результатів загального аналізу крові дає підстави вважати, що у дітей із нестрептококовим і стрептококовим гострим тонзилофарингітом суттєвих розбіжностей за вмістом різних лейкоцитів у периферичній крові не виявлено. Так, у дітей І клінічної групи лейкоцитоз периферичної крові понад 10,0 Г/л відзначався у 29,4 % випадків, у пацієнтів ІІ клінічної групи — у 44,1 % (P < 0,05), паличкоядерні нейтрофіли більше ніж 15,0 % — у 47,1 % випадків хворих із нестрептококовим ГТФ та у 38,2 % (P > 0,05) дітей зі стрептококовим ГТФ, сегментоядерні понад 50,0 % — у 48,5 % спостережень при нестрептококовому ГТФ та у 41,1 % (P > 0,05) при стрептококовому ГТФ, лімфоцитарні лейкоцити більше ніж 50,0 % — у 13,2 % дітей І клінічної групи та у 17,6 % (P > 0,05) групи порівняння. Також не відзначено суттєвих розбіжностей у характеристиках еритропоезу. Так, у І клінічній групі еритроцитів у периферичній крові було 4,20 ± 0,06 Т/л (95% ДІ 4,10–4,32) при середній концентрації гемоглобіну — 129,60 ± 1,78 г/л (95% ДІ 126,0–133,1) та кольоровому показнику — 0,920 ± 0,003 (95% ДІ 0,92–0,93). У хворих групи порівняння ці показники відповідно становили 4,00 ± 0,11 Т/л (95% ДІ 3,7–4,2), 121,20 ± 2,48 г/л (95% ДІ 116,2–126,3) та 0,94 ± 0,03 (95% ДІ 0,88–1,00) (P > 0,05). Вміст тромбоцитів у хворих із нестрептококовим ГТФ у середньому становив 234,30 ± 5,78 Г/л (95% ДІ 220,1–248,4). У дітей зі стрептококовим ГТФ середній вміст у крові тромбоцитів дорівнював 337,00 ± 6,28 Г/л (95% ДІ 330,0–352,0) (P > 0,05).
Висновки. Отже, показники лейкограми периферичної крові як маркери загальної запальної відповіді організму суттєво не відрізнялись у пацієнтів із стрептококовою та нестрептококовою етіологією тонзилофарингіту.