Мобильная версия

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 11, №1, 2021

Ефективність та безпечність лікування препаратом Фастум® гель у хворих із болем у нижній ділянці спини

Авторы: Поворознюк В.В., Мусієнко А.С., Заверуха Н.В., Ткачук А.А.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», Український науково-медичний центр проблем остеопорозу, м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Метою дослідження було вивчення ефективності й безпечності терапії препаратом Фастум® гель у хворих із болем у нижній ділянці спини (БНДС) на тлі дегенеративно-дистрофічних змін хребта. Матеріали та методи. Обстежені 24 особи чоловічої та жіночої статі віком 50–69 років із БНДС тривалістю понад 14 діб із подальшим розподілом на дві групи. Група І — 12 пацієнтів, які застосовували кетопрофен у вигляді аплікацій тонким шаром на поперекову ділянку 2 рази на добу протягом 10 діб. Група ІІ — 12 пацієнтів, яким проводили аплікації вазеліну тонким шаром на ту ж ділянку 2 рази на добу протягом 10 діб. Пацієнти застосовували досліджувані препарати як монотерапію. Обстеження проводили перед початком терапії й на 10-ту і 20-ту добу лікування. Результати. У пацієнтів, які застосовували аплікації з кетопрофеном, вірогідно знижувалась інтенсивність болю за всіма чотирма складовими візуально-аналогової шкали та опитувальником Роланда — Морріса. Водночас вірогідно покращувалися функціональні можливості за результатами тесту Шобера (t = 3,54, р = 0,005) й Томаєра (t = 3,08, р = 0,01). Показники якості життя відповідно до шкали EuroQul-5D в пацієнтів, які застосовували локальну форму кетопрофену, вірогідно поліпшилися на 45 % (t = 4,19, р = 0,002), а життєдіяльність за результатами анкети Освестрі — на 39,3 % через 10 діб лікування (t = 3,9, р = 0,002). 75 % пацієнтів основної групи й 33,3 % групи порівняння оцінили ефективність лікування як високу за індексом Лікерта. В обох групах не був зареєстрований жодний локальний і системний побічний ефект. Висновки. Застосування монотерапії кетопрофеном гелем вірогідно знижувало інтенсивність больового синдрому й поліпшувало функціональні можливості хворих із БНДС. Відсутність побічних ефектів при лікуванні препаратом свідчить про його високий профіль безпечності для пацієнтів.

Целью исследования было изучение эффективности и безопасности терапии препаратом Фастум® гель у лиц с болью в нижней части спины (БНЧС) на фоне дегенеративно-дистрофических изменений позвоночника. Материалы и методы. Обследованы 24 человека мужского и женского пола в возрасте 50–69 лет с БНЧС продолжительностью более 14 дней с последующим делением на две группы. Группа I — 12 пациентов, получавших кетопрофен в виде аппликаций тонким слоем на поясничную область 2 раза в сутки в течение 10 дней. Группа II — 12 пациентов, которым проводили аппликации вазелина тонким слоем на тот же участок 2 раза в сутки в течение 10 дней. Пациенты применяли исследуемые препараты в качестве монотерапии. Обследование проводили перед началом терапии и на 10-й и 20-й день лечения. Результаты. У пациентов, получавших аппликации кетопрофеном, достоверно снижалась интенсивность боли по четырем составляющим визуально-аналоговой шкалы и опроснику Роланда — Морриса. Вместе с этим достоверно улучшались функциональные возможности согласно результатам теста Шобера (t = 3,54, р = 0,005) и Томайера (t = 3,08, р = 0,01). По результатам шкалы EuroQul-5D показатели качества жизни у пациентов, применявших локальную форму кетопрофена, достоверно улучшились на 45 % (t = 4,19, р = 0,002), на 39,3 % согласно анкете Освестри через 10 суток лечения (t = 3,9, р = 0,002). 75 % пациентов основной группы и 33,3 % группы сравнения оценили эффективность лечения как высокую согласно индексу Ликерта. В обеих группах не было зарегистрировано ни одного локального и системного побочного эффекта. Выводы. Кетопрофен гель в виде монотерапии достоверно снижал интенсивность болевого синдрома и улучшал функциональные возможности больных с БНЧС. Отсутствие побочных эффектов при лечении препаратом свидетельствует о его высоком профиле безопасности для пациентов.

Background. The purpose was to study the effectiveness and safety of Ketoprofen gel (Fastum gel) therapy in patients with low back pain (LBP) caused by degenerative-dystrophic changes of the spine. Materials and methods. 24 males and females aged 50-69 years with LBP lasting over 14 days were examined, with a further division into two groups. Group I – 12 patients received thin ketoprofen applications on the lumbar region 2 times a day for 10 days. Group II – 12 patients who received thin applications of Vaseline on the same area 2 times a day for 10 days. Patients used the study drugs as a monotherapy. Examination was performed before the treatment initiation, after 10 and 20 days of treatment. Results. Patients receiving ketoprofen applications had a significantly reduced pain intensity registered by all four components of VAS and the Roland-Morris questionnaire. At the same time, the functional capacity by Schober (t = 3.54, p = 0.005) and Tomayer (t = 3.08, p = 0.01) tests was significantly improved. The quality of life according to the EuroQul-5D scale in patients who used the topical ketoprofen significantly increased by 45 % (t = 4.19, p = 0.002), and life expectancy according to the Oswestry questionnaire by 39.3 % after 10 days of treatment (t = 3.9, p = 0.002). 75 % of patients from the main group and 33.3 % from the comparison group assessed the effectiveness of treatment as high according to the Likert index. Neither group reported localized nor systemic side effects. Conclusions. Monotherapy of ketoprofen gel significantly reduced the intensity of pain and improved the functional capacity of patients with LBP. The absence of side effects during treatment indicates its high safety profile for patients.

Ключевые слова

біль у нижній ділянці спини; локальна форма; кетопрофен гель

боль в нижней части спины; локальная форма; кетопрофен гель

low back pain; topical form; ketoprofen gel

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2224-1507.11.1.2021.226906

Вступ

Біль у нижній ділянці спини (БНДС) локалізується між нижньою частиною 12-ї пари ребер і горизонтальною сідничною складкою [1] й зазвичай супроводжується болем в одній або обох нижніх кінцівках [2]. На думку деяких учених, БНДС є одним із найбільш давніх захворювань, що з’явилося паралельно з тим, як людина почала ходити [3].

Біль у нижній ділянці спини є надзвичайно поширеним симптомом серед населення всіх вікових груп — від дітей до осіб літнього віку [3]. Він супроводжується значним обмеженням активності пацієнтів і негативно впливає на якість їх повсякденного життя [4]. Зазвичай він не призводить до інвалідизуючих наслідків і в значної частини пацієнтів зникає протягом 14 днів [5]. БНДС поширений у всьому світі: у країнах із високим, середнім і низьким рівнем доходу [2]. Він є причиною значних економічних витрат, пов’язаних із наданням медичної допомоги й утратою працездатності [3], і перевищує витрати, пов’язані із захворюваннями серцево-судинної системи, раком і діабетом [6]. Якщо гострий біль у нижній ділянці спини стає хронічним, це може бути серйозною медичною й соціально-економічною проблемою [5].

Успіх лікування БНДС залежить від ідентифікації причини його виникнення й вибору відповідної тактики лікування [5]. Діапазон його етіологічних чинників є достатньо широким. БНДС може бути як короткочасним клінічним проявом, так і першим симптомом серйозної патології попереково-крижової ділянки й у 5 % випадків вимагає невідкладної лікарської допомоги (онкологічний процес, метастатичне ураження хребта, травми, інфекційне ураження тощо) [3]. У 4 % пацієнтів причиною БНДС є переломи тіл хребців [7], у 5–10 % випадків він пов’язаний з ураженням корінців спинномозкових нервів (унаслідок грижі міжхребцевого диска, стенозу спинномозкового каналу або синдрому кінського хвоста). Крім вищеописаного, причиною БНДС може бути іррадіюючий біль від органів малого таза (ендометріоз, пухлини, кісти яєчників, гіпертрофія простати), захворювань сечовидільної системи (сечокам’яна хвороба) [3, 5]. Але в переважної більшості пацієнтів (80–90 %) БНДС є результатом механічного і статичного впливу на хребет і його прилеглі структури [3], метою лікування цих пацієнтів є зменшення інтенсивності больового синдрому.

Відповідно до сучасних рекомендацій під час збору анамнезу й фізичного огляду пацієнтів із БНДС слід перевіряти наявність «червоних прапорців», або сигналів тривоги більш серйозної основної патології [7]. Їх перелік різниться, проте спільними ознаками є: вік пацієнтів до 20 або понад 55 років, біль за грудиною, нічний біль або біль у стані спокою, втрата маси тіла, неврологічні порушення із залученням множинних дерматомів, прогресивним моторним дефіцитом, втрата працездатності й наявність в анамнезі онкологічних захворювань, травм, імунодефіцитних станів, тривале застосування глюкокортикостероїдів [5, 7].

Якщо симптоми «червоних прапорців» відсутні, препаратами першої лінії є ацетамінофен та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) [8, 9]. Серед НПЗП найкращий профіль безпеки мають локальні форми (гелі, креми, пластирі, спреї), що зумовлене відсутністю системного впливу. Механізм дії цих засобів обумовлений не лише протизапальною дією, а й стимуляцією нервових закінчень у шкірі [10].

Метою нашого дослідження було вивчення ефективності й безпечності терапії препаратом Фастум® гель у хворих із болем у нижній ділянці спини на тлі дегенеративно-дистрофічних змін хребта.

Матеріали та методи

Клінічне дослідження проводили за обмеженою програмою як відкрите контрольоване паралельне рандомізоване порівняльне, відповідно до вимог Державного фармакологічного центру МОЗ України до обмежених клінічних досліджень, схвалене етичною комісією Державної установи «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (протокол № 35/20 від 17.12.2020).

Пацієнти після детального роз’яснення умов участі в дослідженні й ознайомлення з «Листом інформації для пацієнта» підписували письмову згоду на участь у дослідженні.

Основним препаратом, що використовували в дослідженні, був Фастум® гель (1 г гелю містить кетопрофену 0,025 г), виробник «А. Менаріні Мануфактурінг Логістікс енд Сервісес С.р.Л.». Крім кетопрофену, препарат містить такі активні допоміжні речовини: карбомер 940, етанол 96%, неролієвий ароматизатор, лавандиновий ароматизатор, триетаноламін та очищена вода. Карбомер 940 є унікальною гелевою основою, що забезпечує потужний трансдермальний транспорт кетопрофену до глибоко локалізованих уражених ділянок. Ароматизатори синтезуються з речовин природного походження і надають гелю приємний аромат. Триетаноламін є низькомолекулярним аміноспиртом, що виконує функцію стабілізатора кислотності та є спеціальним емульгатором олій, що забезпечує оптимальний pH і збільшує проникну здатність кетопрофену.

Характеристика обстежених пацієнтів

Дослідження проводили у відділі клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» із залученням 24 осіб чоловічої та жіночої статі віком 50–69 років із БНДС тривалістю понад 14 днів на тлі дегенеративно-дистрофічних змін хребта. Пацієнти були розподілені на дві групи: група І — 12 пацієнтів, які використовували терапію препаратом кетопрофену у вигляді аплікацій тонким шаром на поперекову ділянку 2 рази на добу протягом 10 діб, і група ІІ — 12 пацієнтів, які застосовували аплікації вазеліну тонким шаром на ту ж ділянку 2 рази на добу протягом 10 діб. Пацієнти з БНДС застосовували досліджувані препарати як монотерапію. На момент включення в дослідження пацієнти не приймали НПЗП протягом 2 тижнів або глюкортикоїдів протягом 4 тижнів. Діагноз встановлювали на основі скарг пацієнта на БНДС (вираженість болю > 40 мм за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ)), даних клінічного й рентгенологічного обстеження (підтвердження дегенеративно-дистрофічних змін хребта).

У дослідження не включали пацієнтів із болем іншого генезу, відомою гіперчутливістю до кетопрофену, його метаболітів і/або до будь-якого компонента препарату, а також з алергічними реакціями на будь-які НПЗП в анамнезі; гострою виразковою хворобою шлунка або кишечника, гастроінтестинальною кровотечею або перфорацією; гострою або тяжкою серцевою недостатністю; порушенням функції печінки або нирок.

Методи дослідження

Оцінку больового синдрому проводили за допомогою чотирискладової ВАШ та опитувальника Роланда — Морріса «Біль у нижній ділянці спини й порушення життєдіяльності» (Roland М., Morris R., 1983) тричі: до початку терапії, на 10-ту і 20-ту добу. Чотирискладова ВАШ включає 4 питання:

1. Наскільки інтенсивний біль ви відчуваєте просто зараз?

2. Який ваш найбільш типовий або середній рівень болю?

3. Який ваш рівень болю в найкращі періоди хвороби (як близько до нуля)?

4. Який ваш рівень болю в найгірші періоди хвороби (як близько до десяти)?

Для оцінки ступеня порушення життєдіяльності, зумовленого патологією хребта, використовували анкету Освестрі (Oswestry Disability Index, 1980). Самопочуття пацієнта, пов’язане із захворюванням, оцінювали за індексом Лікерта, якість життя — за шкалою EuroQol-5D. Рухливість хребта вивчали шляхом проведення бокових нахилів (вправо-вліво), за допомогою тестів Томаєра та Шобера.

Клінічне обстеження, антропометричні виміри (зріст, маса тіла, розрахунок індексу маси тіла) і функціональні тести проводили перед початком терапії, а також на 10-ту і 20-ту добу лікування.

Оцінку переносимості й безпечності вивчали методом контролю побічних явищ і реакцій на підставі суб’єктивних симптомів і відчуттів пацієнта, об’єктивних даних, отриманих дослідником при обстеженні.

Статистичний аналіз проводили з використанням програми Statistica 10.0. Для проведення статистичного аналізу використовували t-критерій Стьюдента для споріднених і незалежних вибірок. Результати статистичного аналізу подані у вигляді M ± SD, де M — середнє значення, SD — стандартне відхилення. Результати вважали вірогідними при p < 0,05.

Результати

На момент початку дослідження не були зареєстровані відмінності між групами за віком та антропометричними даними (табл. 1).

До початку терапії в групі пацієнтів, які отримували аплікації з кетопрофеном, 6 осіб (50 %) відзначали максимальний рівень болю (від 7 до 10 балів) за ВАШ, 6 осіб (50 %) — помірну інтенсивність болю на момент обстеження (від 4 до 6 балів). Максимальний рівень болю (від 7 до 10 балів) у «найгірші періоди хвороби» відзначили 11 осіб (91,7 %), середній рівень болю (від 4 до 6 балів) — 1 особа (8,3 %). У групі порівняння до початку терапії 4 пацієнти (33,3 %) відзначили максимальний рівень болю (від 7 до 10 балів) «просто зараз» за ВАШ, а 8 осіб (66,7 %) — середній рівень (від 4 до 6 балів). У «найгірші періоди хвороби» максимальний рівень болю (від 7 до 10 балів) відзначили 9 осіб (75 %), середній рівень (від 4 до 6 балів) — 3 особи (25 %).

На 10-ту добу терапії кетопрофеном зафіксоване вірогідне зменшення вираженості больового синдрому згідно з чотирискладовою ВАШ: «болю просто зараз» — на 47,4 % (t = 5,29, р = 0,001), «середнього рівня болю» — на 26,1 % (t = 3,46, р = 0,005), «болю в найкращі періоди хвороби» — на 29,0 % (t = 2,55, р = 0,03), «болю в найгірші періоди хвороби» — на 24,0 % (t = 3,13, р = 0,01) (рис. 1А). У групі порівняння зафіксоване вірогідне зменшення інтенсивності больового синдрому лише за показниками ВАШ «біль просто зараз» — на 24,0 % (t = 2,88, р = 0,01) та «найгірші періоди хвороби» — на 14,4 % (t = 4,31, р = 0,001). Змін показників «середній рівень болю» та «біль у найкращі періоди хвороби» через 10 та 20 діб спостереження не було встановлено (рис. 1Б).

У групі пацієнтів, які отримували аплікації з кетопрофеном, зареєстроване вірогідне зменшення інтенсивності больового синдрому не лише за ВАШ, а й за результатами опитувальника Роланда — Морріса, що становило 41,0 % через 10 діб лікування, тоді як серед пацієнтів групи порівняння — лише 5,1 % (рис. 2).

Після проведеного лікування пацієнти основної групи, які отримували препарат кетопрофен, відмітили вірогідне поліпшення життєдіяльності за результатами анкети Освестрі на 39,3 % через 10 діб лікування (t = 3,9, р = 0,002), а в групі порівняння динаміка показника становила лише 9,0 % (t = 5,2, р = 0,0003) (рис. 3).

Оцінка якості життя пацієнтів за шкалою EuroQol-5D виявила вірогідні відмінності лише в групі пацієнтів, які отримували лікування кетопрофеном, через 10 та 20 діб (рис. 4).

В основній групі встановлене вірогідне поліпшення результатів тесту Томаєра на 44,5 % (t = 3,08, р = 0,01). Так, перед початком терапії кетопрофеном відстань від кінця 3 (середніх) пальців витягнутих верхніх кінцівок до підлоги при максимальному нахилі обстежуваного вперед становила 11,4 ± 9,3 см, тоді як через 10 днів від початку лікування — 6,3 ± 7,4 см (рис. 5А), а через 20 днів — 6,4 ± 8,2 см (рис. 5Б).

Після проведеного лікування також виявлене вірогідне поліпшення рухомості поперекового відділу хребта за результатами тесту Шобера (t = 3,54, р = 0,005). У групі пацієнтів, які отримували аплікації кетопрофену, спостерігалася більш виражена динаміка на 10-ту добу терапії — відстань між двома відміченими точками збільшилася з 13,8 ± 0,4 см до 14,5 ± 0,5 см, а в групі порівняння не виявлено вірогідних відмінностей (рис. 6). Також відзначене поліпшення рухомості хребта в сторони за результатами тесту нахилів вправо/вліво (t = 3,92, р = 0,002, та t = 3,44, р = 0,005).

Безпечність та переносимість препарату кетопрофен. Під час опитування пацієнтів, які використовували для лікування препарат кетопрофен, не було зареєстровано жодного локального (подразнення ділянки нанесення НПЗП, сухість шкіри, почервоніння, свербіж, набрякання) та системного (головний біль, диспепсія, діарея, сонливість, алергічні реакції) побічного ефекту. За індексом Лікерта оцінили ефективність лікування як високу 75 % пацієнтів основної групи та 33,3 % — групи порівняння.

Обговорення

Основною метою лікування пацієнта з БНДС є зменшення інтенсивності болю та поліпшення функціональної активності [11]. Відповідно до результатів нашого дослідження, застосування кетопрофену гелю сприяло вірогідному поліпшенню виконання функціональних тестів Томаєра на 44,5 % (t = 3,08, р = 0,01) та Шобера (t = 3,54, р = 0,005). Крім того, отримане вірогідне поліпшення рухомості хребта за результатами тесту нахилів вправо та вліво (t = 3,92, р = 0,002, та t = 3,44, р = 0,005). Водночас виявлене вірогідне зменшення вираженості больового синдрому відповідно до результатів аналізу показників ВАШ на 10-ту добу терапії кетопрофеном у всіх чотирьох складових частинах: «біль просто зараз» (t = 5,29, р = 0,001), «середній рівень болю» (t = 3,46, р = 0,005), «біль у найкращі періоди хвороби» (t = 2,55, р = 0,03) та «біль у найгірші періоди хвороби» (t = 3,13, р = 0,01). У групі пацієнтів, які отримували аплікації з кетопрофеном, зареєстроване вірогідне зменшення інтенсивності больового синдрому за даними опитувальника Роланда — Морріса на 41,0 % через 10 діб лікування, а серед пацієнтів групи порівняння — на 5,1 %.

Дослідження «Біль у Європі» продемонструвало його різноспрямований вплив на життя пацієнтів та їх психоемоційний стан: 13 % опитаних пацієнтів змушені були змінити роботу через біль, 19 % — втратили роботу, у 21 % діагностували депресію, а понад 40 % хворих повідомили про почуття безпорадності чи нездатності нормально мислити або функціонувати [12]. НПЗП є найбільш ефективними фармакологічними препаратами в лікуванні болю в хребті та суглобах [6]. Аналіз відповідей за опитувальником EuroQul-5D пацієнтів групи І нашого дослідження показав вірогідне поліпшення результату (ходьба, самообслуговування, повсякденна активність, інтенсивність болю та депресія) на 45 % (t = 4,19, р = 0,002). Також ми досягли вірогідного поліпшення життєдіяльності на 39,3 % через 10 діб лікування (t = 3,9, р = 0,002) за результатами анкети Освестрі. Це дозволяє нам зробити висновок про поліпшення якості життя пацієнтів на тлі лікування препаратом кетопрофен у локальній формі.

Місцеві НПЗП були розроблені як альтернатива пероральним. Вони є ефективними й можуть застосовуватися як препарати першої лінії за умови слабкої та помірної інтенсивності болю. Механізм дії обох форм є аналогічним, а потенціал досягнення аналгетичної ефективності топічних НПЗП конкурує з пероральними. Місцеві препарати забезпечують ефективні знеболюючі концентрації в місці болю чи запалення, дозволяють уникнути при цьому системного розподілу препарату на фізіологічно активному рівні [13]. Швидкість відповіді в групі лікування місцевим НПЗП майже вдвічі перевищує показник у групі пероральних НПЗП [14].

Під час проведення порівняльної оцінки ефективності дев’яти місцевих НПЗП, які доступні в Європейському Союзі (гелі кетопрофен, диклофенак, флурбіпрофен, піроксикам та пластирі з кетопрофеном, диклофенаком, піроксикамом, ніфлумовою кислотою та ібупрофеном), найпотужніший протизапальний ефект виявили в обох форм кетопрофену. Проникність шкіри для препаратів оцінювали in vitro на шкірі мишей. Найкраще трансдермальне проникнення виявлене також у препаратах кетопрофену, що пояснює його високу протибольову активність [15].

На засіданні круглого столу Global Pain Faculty (Факультету глобального болю) резюмували, що локальні НПЗП не мають більшої частоти місцевих побічних явищ, ніж плацебо. У дослідженнях гострого та хронічного болю місцеві НПЗП добре переносилися з мінімальним ризиком системних побічних явищ. Особливо ефективні місцеві НПЗП для полегшення болю, якщо причиною його є спортивні травми та розтягнення [6]. Кетопрофен гель для місцевого застосування має властивість досягати вищої локальної концентрації в тканинах, ніж у плазмі [13].

Серед пацієнтів, які взяли участь у нашому дослідженні та використовували для лікування гель кетопрофен, не був зареєстрований жодний локальний чи системний побічний ефект. 75 % пацієнтів основної групи та 33,3 % групи порівняння оцінили ефективність лікування як високу.

Висновки

Аплікації з кетопрофеном у вигляді монотерапії вірогідно знижували інтенсивність больового синдрому та вірогідно поліпшували функціональні можливості хворих із болем у нижній ділянці спини на тлі дегенеративно-дистрофічних змін хребта. Відсутність побічних ефектів при лікуванні препаратом свідчить про його високий профіль безпечності для пацієнтів.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості під час написання статті.

Список литературы

Deyo R.A., Dworkin S.F., Amtmann D. et al. Report of the NIH task force on research standards for chronic low back pain. Phys. Ther. 2015. 95. e1-18. doi: 10.2522/ptj.2015.95.2.e1.
Hartvigsen J., Hancock M.J., Kongsted A. et al. What low back pain is and why we need to pay attention. Lancet. 2018. 391. 2356-2367. doi: 10.1016/S0140-6736(18)30480-X.
Боженко Н.Л. Біль у спині: деякі аспекти діагностики та лікування. Ліки України. 2015. 4. 58-65.
Kopchak O.O. The problem of lower back pain taking into account evidence-based medicine data. Int. Neurol. J. 2020. 16. 41-49. doi: 10.22141/2224-0713.16.3.2020.202769.
Milica Katić I.Š. Family Medicine. Zagreb: Medicinska naklada, 2017. 31-39.
McMahon S.В., Dargan P., Lanas A., Wiffen P. The burden of musculoskeletal pain and the role of topical non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) in its treatment. Ten underpinning statements from a global pain faculty. Curr. Med. Res. Opin. 2020. 37. 287-292. doi: 10.1080/03007995.2020.1847718.
Verhagen A.Р., Downie A., Popal N., Maher C., Koes B.W. Red flags presented in current low back pain guidelines: a review. Eur. Spine J. 2016. 25. 2788-2802. doi: 10.1007/s00586-016-4684-0.
Back L., Urits I., Burshtein A., Sharma M. et al. Other Pain (A. Kaye аnd N. Vadivelu section editors) and Treatment. 2019. 1-10. doi: 10.1007/s11916-019-0757-1.
Witenko C., Moorman-Li R., Motycka C. et al. Considerations for the appropriate use of skeletal muscle relaxants for the management of acute low back pain. P T. 2014. 39. 427-435.
Stein H., Braun Y., Volpin G. Low back pain. Orthopedics. 2006. 29. 229-231. doi: 10.3928/01477447-20060301-08.
Last A.R., Hulbert K. Chronic low back pain: Evaluation and management. South African. Fam. Pract. 2010. 52. 184-192. doi: 10.1080/20786204.2010.10873969.
Breivik H., Collett B., Ventafridda V., Cohen R., Gallacher D. Survey of chronic pain in Europe: Prevalence, impact on daily life, and treatment. Eur. J. Pain. 2006. 10. 287. doi: 10.1016/j.ejpain.2005.06.009.
Rafanan B.S., Valdecañas B.F., Lim B.Р., Malairungsakul A., Tassanawipas W., Shiyi C. et al. Consensus recommendations for managing osteoarthritic pain with topical NSAIDs in Asia-Pacific. Pain Manag. 2018. 8. 115-128. doi: 10.2217/pmt-2017-0047.
Derry S., Conaghan P., Da Silva J.А.Р., Wiffen P.J. Topical NSAIDs for Chronic Musculoskeletal Pain in Adults. Am. Fam. Physician. 2016. 96. 573-574. doi: 10.1002/14651858.CD007400.pub3.Copyright.
Komatsu T., Sakurada T. Comparison of the efficacy and skin permeability of topical NSAID preparations used in Europe. Eur. J. Pharm. Sci. 2012. 47. 890-5. doi: 10.1016/j.ejps.2012.08.016.