Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Жінка та війна: формули виживання

Жінка та війна: формули виживання

Журнал «Медико-социальные проблемы семьи» 2 (том 17) 2012

Вернуться к номеру

Морфологічні особливості структур яєчників при спкя в залежності від вікових аспектів

Авторы: І.Ю. Ганжий, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Рубрики: Акушерство и гинекология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

У проведеному дослідженні проаналізовано особливості гістоморфології яєчників у жінок з СПКЯ в залежності від віку. Автор виявила зміни фолікулогенезу і структури строми, притаманні синдрому. У той же час в різні вікові періоди вони мали свої особливості: фолікулогенез мав більш фізіологічні риси в ранньому і старшому віці, тоді як зміни в стромі поглиблювались з віком

В проведенном исследовании проанализированы особенности гистоморфологии яич-ников у женщин с СПКЯ в зависимости от возраста. Автор обнаружила изменения фолли-кулогенеза и структуры стромы, характерные для синдрома. В то же время в различные воз-растные периоды они имели свои особенности: фолликулогенез имел более физиологичные черты в раннем и старшем возрасте, тогда как изменения в строме нарастали с возрастом

The study analyzed the characteristics of ovarian histomorphology in women with PCOS, depending on age. The author have founded changes in folliculogenesis and stroma, specific for syndrome. At the same time at different ages, they have their own characteristics: folliculogenesis had a physiological features in early and advanced age, while changes in stroma increased with age


Ключевые слова

синдром полікістозних яєчників, фолікулогенез, морфологія, строма, гіперплазія

синдром поликистозных яичников, фолликулогенез, морфология, строма, гиперплазия

polycystic ovary syndrome, folliculogenesis, morphology, stroma, hyperplasia

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є найчастішою ендокринопатією у жінок репродуктивного віку як в Україні, так і за кордоном і становить гетерогенну групу порушень із широкою клінічною і біохімічною варіабельністю. За даними різних авторів частота СПКЯ в популяції складає від 4 до 15% і зустрічається однаково часто в різних етнічних групах: в Україні – від 0,6 до 11%, у країнах ближнього зарубіжжя – 1,8 - 11%, в Європі – 15 - 20%, в США – 6-10% [1-4].

На сьогодні полікістозні яєчники розглядаються як поліетіологічна та полісимптомна патологія, патогенез якої може бути обумовлений порушеннями в центральних та периферичних ланках репродуктивної системи [2, 5]. У літературі широко дискутуються питання походження і суті СПКЯ. В основі цього захворювання лежать стійка ановуляція, монотонна секреція естрогенів, яєчникова гіперандрогенія, периферична конверсія андрогенів в естрогени, підвищена секреція лютеїнізуючого гормону при нормальній або зниженій секреції фолікулостимулюючого гормону. В останні роки СПКЯ став розглядатися як метаболічний синдром з можливим розвитком гіперглікемії, дисліпідемії та ожиріння [5, 6]. Незважаючи на численні дослідження, присвячені пошуку причин розвитку СПКЯ, на жаль, і сьогодні немає досить чіткого його визначення, він залишається діагнозом виключення. Більше того, досить проблематичним залишається питання, що стосується клініко-морфологічних розходжень між СПКЯ і стромальним текоматозом [2].

Грунтуючись на варіабельності клінічних та біохімічних проявів, більшість клініцистів встановлюють діагноз СПКЯ на підставі трьох головних критеріїв: хронічної ановуляції, гіперандрогенії і ехографічних ознак полікістозних яєчників, які були закріплені Роттердамським консенсусом в 2003 році [7]. Відповідно до даного документа, наявність 2-х з 3-х перерахованих вище критеріїв дозволяє встановити діагноз СПКЯ при виключенні інших патологічних станів, що мають подібні клінічні та лабораторні симптоми.

Незважаючи на те, що СПКЯ – це клінічний діагноз, його основні лапароскопічні та гістологічні ознаки добре описані [2, 5]. До них відносяться: дифузне збільшення яєчників; гладка блискуча поверхня яєчника; потовщення капсули яєчника; велика кількість субкапсулярних фолікулів на різних стадіях розвитку; відсутність жовтих або білих тіл; гіперплазія і фіброз строми яєчника; витончення і атретіческіе зміни в шарі клітин гранульози; потовщення theca internа; передчасна лютєїнізация клітин theca internа; потовщення стінок судин. Хоча більшість авторів стверджує, що враховуючи різноманітність клінічних форм захворювання та механізмов його розвитку, не існує й єдиної патоморфологічної картини [2, 5, 8].

Незважаючи на те, що структурні зміни в яєчниках при СПКЯ докладно описані, нам не вдалося знайти в літературі даних щодо особливостей цих змін в залежності від віку жінки.

Отже, метою даного дослідження було вивчення морфологічних та імуногстохімічних структур яєчників при СПКЯ в залежності від вікових аспектів.

Матеріали та методи

Для реалізації поставленої мети було вивчено морфологічні особливості яєчників у 30 пацієнток з СПКЯ різного віку (основна група). У контрольну групу зразки відбиралися за принципом случай контроль (за ключовий показник взято вік жінок). За віком жінки обох груп розподілялись таким чином: 1 підгрупа: від 18 до 25 років (7 зразків); 2 підгрупа – від 26 до 35 років (12); 3 підгрупа – від 36 до 49 років (11).

Матеріалом для дослідження була тканина яєчників (операційний материал). Дослідження виконувалось у лабораторії патморфології Інституту педіатрії, акушерства та гінекології (м. Київ), зав. професор Задорожня Т.Д. Використовували загально гістологічний метод: матеріал обробляли в парафіновій заливці, зрізки фарбували гематоксилін-еозином та пікрофуксином по Ван-Гізон.

Статистична обробка даних здійснювалася у програмі Excel. Дані представлені в вигляді пропорцій та середніх величин. Застосовано критерій Ст’юдента та χ2. Різниця вважалася достовірною в разі p<0,05.

Результати та їх обговорення

Товщина білкової оболонки у здорових жінок усіх вікових категорій практично не відрізнялася и складала 0,1 мм (0,10±0,01; 0,09±0,02 та 0,11±0,01 мм відповідно до вікових груп) (p>0,05). У той час, як при СПКЯ вона вірогідно (у 2-3 рази) перевищувала аналогічні показники у контролі (0,22±0,02; 0,26±0,03 та 0,35±0,03 мм відповідно до груп) (p<0,05). Дєдов І.І. та співав. Також вказують на те що характерною особливістю гістологічної будови яєчників при СПКЯ є склероз та потовщення білкової оболонки до 0,2-0,4 мм [5]. Треба відзначити, що хоча зареєстрована тенденція до збільшення товщини білкової оболонки у жінок з СПКЯ з віком, вірогідна різниця була лише між 1 та підгрупами (рО1-2=0,35; рО2-3=0,64; рО1-3=0,006). Отже білкова оболонка яєчників при синдромі полікістозних яєчників у 2-3 рази товща за таку у здорових жінок, та реєструється поступове її потовшення з віком.

Відомо, що розвиток фолікулів у яєчниках проходить декілька фаз від примордіального до зрілого домінантного [5], тому були вивчені особливості цього процесу. Кількість примордіальних фолікулів на одне поле зору у пацієнток з СПКЯ склала 25,31±1,22; 27,14±1,33 та 19,42±1,59 відповідно до груп (рО1-2=0,369; рО2-3=0,001; рО1-3=0,018). У здорових жінок цей показник складав: 26,29±1,04; 24,79±0,93 та 17,63±1,08 (рК1-2=0,297; рК2-3=0,000; рК1-3=0,000). Таким чином, зареєстровано вірогідне зменшення пулу примордіальних фолікулів у всіх обстежених жінок з віком. У той же час не відмічено істотної різниці між жінками з СПКЯ и здоровими однієї вікової категорії (рО1-К1=0,552; рО2-К2=0,162; рО3-К3=0,362). Отримані дані відповідають сучасним поглядам про те, що кількість фолікулів визначається внутрішньоутробно и зменшується з віком [5, 8].

Аналіз представництва фолікулів різних стадій показав, що у жінок з СПКЯ йде перерозподіл у бік більшої кількості третинних фолікулів у порівнянні з контролем: їх вірогідно більше незалежно від віку жінки (p<0,05).

Дослідження структур регресивної трансформації фолікулів виявило інтенсифікацію процесів атрезії та кістозного переродження фолікулів, що були характерні для пацієнток з СПКЯ усіх вікових груп. Кістозні атретичні тіла (АТ) у яєчниках були виявлені практично в усіх жінок основної групи (71,42%; 100% та 90,9% відповідно по підгрупах) (рис. 1), та хоча у молодих жінок у віці 18-25 років вони реєструвалися дещо рідше, вірогідної різниці між різними віковими категоріями не винайдено (рО1-2=0,237; рО1-3=0,665; рО2-3=0,965). У контролі вони реєструвалися 6-10 разів рідше (p<0,05). Велика кількість атлетичних фолікулів є основним проявом СПКЯ [2, 9].

Треба відзначити, що у жінок середньої та старшої вікової категорії контрольної групи майже в половині випадків атретичні тіла не винайдені (58,33% та 45,45% відповідно) (рК2-3=0,842). Серед молодих жінок таких було майже удвічі менше (28,57%) (рК1-2=0,437; рК1-3=0,826).

У двох третин пацієнток з СПКЯ реєструвалися фіброзні атретичні тіла (42,85; 66,66 та 72,73% відповідно групам). Хоча в 1 основній підгрупі така форма АТ виявлялася у 1,5 рази рідше, різниця не була вірогідною (рО1-2=0,594; рО1-3=0,440; рО2-3=0,890). Тоді як в контролі лише у однієї жінки 2 підгрупи винайдено фіброзні АТ (14,29%) (рО2-К2=0,006). Подібні тенденції відмічені щодо наявності кістозно-фіброзних атретичних тіл, а саме вони формувалися у 2/3 жінок з СПКЯ (57,14; 75,0 та 63,63% відповідно по групах) та лише 1-ї (14,09%) жінки 2-ої контрольної і 1-ї (9,09%) – третьої контрольної. Отже різниця між жінками відповідного віку основної та контрольної груп за частотою виявлення кістозно-фіброзних АТ була вірогідною (в усіх випадках р<0,05).

Аналіз наявності лютеїнізованих АТ показав, що вони зустрічались лише в поодиноких випадках при СПКЯ (14,29; 0 та 9,09% відповідно підгрупам), тоді як в контрольній групі – приблизно в 25% (28,57; 14,29 та 27,27%). Хоча вірогідної різниці між групами не зареєстровано, що пов’язано, можливо, з невеликою кількістю спостережень. Відсутність лютеініізованих атлетичних тіл при СПКЯ, можливо, пов’язано з відсутністю в жінок з даним синдромом овуляції.

Характерною гістологічною рисою усіх препаратів тканини яєчників при СПКЯ було утворення численних фолікулярних кіст (ФК). Вони головним чином розподілялись під поверхнею склерозованої кори, безпосередньо під поверхневим шаром яєчника, що співпадає з описами структури яєчника більшістю авторів [2, 5, 9].

Подальшими етапами фізіологічного розвитку фолікулу є формування жовтого (ЖТ), а потім білого тіла (БТ) [9]. В процесі дослідження гістологічних препаратів зареєстрована істотна різниця за наявність ЖТ та БТ між групами, а саме: у жінок основної групи вони винайдені лише в окремих випадках, що підтверджую відсутність в них овуляції.

Різниця за цими показниками в межах груп була незначною (p>0,05), тоді як між групами вона була статистично значимою. Причому кількість білих тіл у контролі була вірогідно в 5 разів більша за основну групу (рО1-К1=0,026; рО2-К2=0,000; рО3-К3=0,002). Тоді як, хоча жовті тіла у жінок без СПКЯ реєструвались в 3-4 рази частіше, різниця була вірогідною лише між жінками у віці 26-35 років (рО1-К1=0,265; рО2-К2=0,0,007; рО3-К3=0,151).

Таким чином, вивчення фолікулогенезу у яєчниках жінок з СПКЯ різних вікових груп показало наявність суттєвих відмінностей від фізіологічного, а саме: велику кількість третинних преовуляторних фолікулів, атретичних фолікулів різних форм та фолікулярних кіст; та практично повну відсутність білих та жовтих тіл. Більш виражені зміни відмічені у жінок у віці 26-35 років, тоді як у більш молодших (18-25), та більш старших жінок (36-49) гістологічна картина мала більше рис фізіологічного процесу.

Вивчення гістоархітектоніки строми кори яєчників показало наявність склерозу, стромальної гіперплазії (СГ) та гіпертекозу у пацієнток з СПКЯ.

У пацієнток з синдромом полікістозних яєчників ступінь виразності стромальної гіперплазії зростала з віком, але вірогідна різниця була лише між молодими та жінками старшого віку за частотою виявлення помірної (рО1-О2=0,211; рО1-О3=0,024; рО2-О3=0,247) та вираженої гіперплазії (рО1-О2=0,084; рО1-О3=0,001; рО2-О3=0,120), тоді як слабка зустрічалася приблизно з однаковою частотою (рО1-О2=0,607; рО1-О3=0,267; рО2-О3=0,965) (табл. 1). У більшості жінок контрольної групи розростання строми не відмічено. У тих випадках, коли вона зареєстрована, це були жінки більш старшого віку та її ступінь була слабкою або помірною. Різниці між підгрупами контролю не винайдено (p>0,05).

Треба відзначити, що жінки основної та контрольної групи статистично значущо відрізнялись між собою лише за наявністю чи відсутністю СГ (рО1-К1=0,001; рО2-К2=0,000; рО3-К3=0,006) та наявністю вираженої СГ (рО2-К2=0,002; рО3-К3=0,000).

Причини гіперплазії стромальних елементів досі не зрозумілі. Вважається, що існують генетичні детермінанти цього процесу [1, 2]. Клітини строми і теки розлядаються як головне джерело андрогенів при СПКЯ. Тоді не зрозуміло, чому за існуючими даними продукція андрогенів у цих пацієнток зменшується [5], а гіперплазія строми максимально виражена саме у старшої вікової категорії.

Характерною морфологічною ознакою яєчників жінок з СПКЯ був виражені склеротичні зміни строми та кровоносних судин. У жінок контрольної групи реєструвався лише слабкий склероз, причому вірогідно частіше у жінок у віці 36-49 років (p<0,05). При СПКЯ склероз посилювався з віком. Можна припустити, що саме виражений склероз судин та, як наслідок, зниження їх проникненості для андрогенів є причиною більш вираженої гіперплазії (компенсаторної) стромальних елементів у старшому віці.

Щодо стромального гіпертекозу, він був більш виражений і зустрічався у всіх спостереженнях основної групи у віці 36-49 років. Для жінок без СПКЯ гіпертекоз не був характерним і зареєстрований лише в однієї жінки у віці 47 років. В контрольній групі не зареєстровано вірогідних відмінностей ні за віком ні за ступенем виразності процесу (p>0,05). Наявність гіперплазії теки описана як характерна риса СПКЯ [2, 5, 8, 9, 10]. Те що вона більш виражена у жінок старшого віку може бути пов’язано зі зменшенням пулу примордіальних фолікулів.

Висновки

Таким чином, проведене дослідження показало,що головними рисами, притаманними СПКЯ, є виражений стромальний склероз, гіперплазія та гіпертекоз, які стають більш вираженими з віком.


Список литературы

  1. Запорожан В.М. Зв'язок низького рівня відповіді на стимуляцію овуляції у пацієнтоок з синдромом полікістозних яєчників із функціональним генетичним поліморфізмом/ В.М. Запорожан, О.М. Борис // Медико-соціальні проблеми сім'ї. – 2011. – Том 16, № 3. – С. 25-30.
  2. Синдром поликистозаных яичников как причина эндокринного бесплодия / Грищенко В.И., Грищенко Н.Г., Загребельная И.В. [и др.] // Медицинские аспекты здоровья женщины. – 2010. – №1 (28). – С.5-12.
  3. Уварова Е.В. Проблема гиперпролатикнемий и гормональная контрацепция (обзор литературы) / Е.В. Уварова, Н.В. Болдырева // Репродуктивное здоровье детей и подростков. –2006. –№ 1. –С. 55-70.
  4. Геряк С.М. Корекція метаболічних порушень у хворих з ановуляторним синдромом/ Геряк С.М.,Петренко Н.В., Багній Н.І. [та ін.] // Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – К.: Інтермед, 2011. – С. 153-155.
  5. Синдром поликистозных яичников: Руководство для врачей / Под ред. И.И. Дедова, Г.А. Мельниченко. – М.: ООО «Медицинское информационное агенство», 2007. – 368 с.
  6. Квашенко В.П. Особливості гормонального профілю в перименопаузі у жінок з абдомінальним ожирінням/ В.П. Квашенко, О.Г. Яшина // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2008. – № 1. – С. 103-105.
  7. Consensus on Women’s Health Aspects of Polycystic Ovary Syndrome (PCOS) // Human Reproduction. –2012. –Vol.27 (1). – P. 14-24.
  8. Серов В.Н. Гинекологическая эндокринология / В.Н. Серов, В.Н. Прилепская, Т.В. Овсянникова  – М:Мед+Books. – 2004. – 289 с.
  9. Клиника, диагностика и лечение синдрома поликистозных яичников/ [Геворкян М.А., Манухин И.Б., Студеная Л.Б. и др.] // ЖРОАГ. – 2008, №4. – С.3-20.
  10. Глухов Н.В. Заболевания, ассоциированные с синдромом поликистозных яичников и метаболическим синдромом / Н.В. Глухов, С.Ю. Чубриева, Н.А. Беляков // Эфферентная терапия. – 2007. – Том 13, №1. – С. 17-19.

Вернуться к номеру