Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Газета «Новости медицины и фармации» 5 (449) 2013

Вернуться к номеру

Проблеми підготовки лікарів і покращення навчання студентів 6-го курсу шляхом розвитку творчості та удосконалення клінічного мислення з внутрішньої медицини

Авторы: Денисюк В.І., Іванов В.П., Коцута Г.І., Колесник О.М., Денисюк О.В., Осядла Е.С., Шмалій В.І., Білонько О.Ф., Белоконна Н.С., Сизова М.П., Олійник О.В., Афанасюк О.І., Масловський В.Ю., Хребтій Г.І., Нюшко Т.Ю., Ковальчук О.В., Кафедра внутрішньої медицини № 3 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова

Рубрики: Семейная медицина/Терапия, Терапия

Разделы: Медицинское образование

Версия для печати

Актуальною проблемою медичних вузів України є покращення підготовки лікарів, перш за все, загальної практики та сімейних лікарів. У цьому напрямку в державі відбувається величезна перебудова практичної медицини та впровадження Болонської декларації у навчальний процес медичних вузів.

В Україні Болонська декларація була підписана і впроваджується в медичних вузах із 2000 року. За цей період знання та вміння студентів не покращились, а погіршились, розподіл кількості годин на певний предмет зрівнявся з рекомендованим, однак обіцяна конкурентоспроможність диплому нашого студента не підвищилась і дипломи наших лікарів за кордоном не визнаються.

На рівні держави зараз відбуваються реформи в медицині, перебудовується практична робота лікарів. Це дуже болючий процес, і населення незадоволене ходом перебудови медицини. Недоліки можна було б значно зменшити, якби проведення реформ обговорювалось на місцях, у районах, областях із залученням провідних спеціалістів з нових напрямків медицини та в медичних вузах України. Доцільно розробити спільну програму проведення реформ у кожному районі, області, тоді недоліків у її проведенні було б значно менше і суспільство в Україні доброзичливо до них ставилось. Безумовно, без відновлення значних коштів, передбачених у бюджеті України, реформи в медицині не відбуваються.

Відомо, що освіті надається винятково велике значення в кожній країні. У 70–80­х роках ХХ сторіччя освіта в Радянському Союзі була однією з кращих у світі. Це також стосувалось підготовки спеціалістів із вищою освітою в українських медичних вузах.

Теоретична підготовка майбутніх лікарів в Україні була і залишається на задовільному рівні, проте значно погіршилась практична підготовка лікарів загальної практики та інших спеціальностей, на що впливають суб’єктивні та об’єктивні фактори. Хоча теоретична підготовка українських студентів VI курсу досі зберігається на задовільному рівні, але практична підготовка лікарів після закінчення вузу значно відстає. Вказане обумовлене тим, що кафедри внутрішньої медицини, на яких закладаються основи підготовки лікаря будь­якої спеціальності, дуже погано оснащені діагностичною, науковою та недостатньо — навчальною апаратурою, що повинна використовуватись у навчальному процесі. Як же можна навчати студентів на високому науковому і практичному рівні, коли на кафедрах внутрішньої медицини відсутні електрокардіографи, ехокардіографи, спірографи, ультразвукові апарати, дефібрилятори, комплекси для проведення реанімаційних заходів, діагностичні лабораторні комплекси? У переважній більшості країн світу ця апаратура на кафедрах внутрішньої медицини є, тому лікарі­інтерни та магістри після закінчення медичних вузів активно на ній працюють, набуваючи практичного і теоретичного досвіду. На превеликий жаль, у бюджеті України протягом понад 20 років виділення коштів на оснащення апаратурою кафедр медичних вузів зовсім не передбачається. Безумовно, ці питання потрібно вирішувати в університетських клініках, але їх поки в державі дуже мало і вони будуть побудовані й розпочнуть функціонувати тільки через багато років.

Відомо, що медичні вузи України повністю перейшли на навчання з урахуванням стандартів і рекомендацій Болонської декларації, але, на превеликий жаль, чимало медичних вузів України використовують з цих рекомендацій найгірше: стали широко застосовувати в навчанні переважно тестовий контроль знань та вмінь студентів, що призвело до значного погіршення практичної їх підготовки. Зокрема, в Болонській декларації чітко написано, що кожна країна повинна використовувати свої кращі національні надбання підготовки лікарів (в основі яких закладено курацію та клінічні розбори хворих) [1]. На жаль, ми про це забуваємо. За кордоном студенти, закінчуючи медичний університет, у практичній підготовці використовують лише манекени та різні навчальні комплекси і, на відміну від наших майбутніх лікарів, не мають можливості навчатися на хворих. В Україні студенти­медики поки ще мають значну перевагу, унікальну можливість: починаючи з ІІІ курсу, проходять клінічну підготовку на пацієнтах із засвоєнням практичних навичок діагностики захворювань внутрішніх органів. Студенти повинні менше навчатись у навчальних кімнатах, а більше працювати в палатах із хворими.

Отже, під час підготовки студентів VI курсу з внутрішньої медицини необхідно продовжувати використовувати надбання вітчизняної клінічної підготовки студентів упродовж багатьох десятиріч безпосередньо на хворих, а тестовий контроль знань та вмінь майбутніх лікарів має бути не основним, а другорядним методом навчання. Для клінічної підготовки студентів не потрібно витрачати багато коштів, а доцільно проводити навчання безпосередньо на пацієнтах, безумовно, з використанням необхідного навчального та наукового обладнання, яке на кафедрах фактично відсутнє, а лікарні, як правило, не дають можливості студентам на ньому працювати.

Поряд із цим у підготовці студентів 6­го курсу необхідно використовувати їх чергування в клініках по 6–8 годин 1–2 рази на місяць, участь їх у реферативних і клініко­паталогоанатомічних конференціях та вирішення заготовлених викладачами кафедри тестових завдань із використанням спеціальних буклетів, що централізовано друкуються в Україні.

Мета роботи — провести удосконалення розвитку творчості та клінічного мислення у студентів 6­го курсу на базі кафедри внутрішньої медицини № 3 Він­ницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

На нашій кафедрі протягом останніх трьох років проводиться удосконалення теоретичної і практичної підготовки з внутрішньої медицини. Відомо, що саме на останньому курсі у підготовці майбутніх лікарів особливу увагу слід приділяти вдосконаленню розвитку елементів творчості (найвищий рівень навчання студентів) та клінічного мислення.

Яким же чином можна стимулювати навчання в студентів VI курсу?

1. Методика удосконалення розвитку творчості у студентів

Кожний студент­шестикурсник за 10 тижнів навчання (на кафедрі навчається протягом року, як правило, 320–350 віт­чизняних студентів) повинен самостійно скласти під керівництвом викладача два алгоритми (один за модулем 4 — з невідкладної допомоги; другий за модулем 3 — з теоретичної та практичної підготовки студентів із внутрішньої медицини). Тематика складання алгоритмів студентами проводиться за вибором із таких питань: стандарти діагностики, диференціальної діагностики, лікування, невідкладної допомоги або реанімації, первинної та вторинної профілактики захворювань внутрішніх органів з урахуванням рекомендацій доказової медицини. Студент, за рекомендацією викладача, зобов’язаний використовувати українські, європейські та американські рекомендації, рекомендації рандомізованих плацебо­контрольованих досліджень, основні публікації відомих вітчизняних і закордонних учених. Викладач рекомендує необхідну літературу, контролює хід виконання складання алгоритмів, допомагає, перевіряє і відбирає з кожної групи 1–2 кращих студентів, які успішно склали алгоритми.

На кафедральних науково­практичних конференціях (3–4 рази на рік), присвячених конкурсу на краще складання алгоритмів студентами 6­го курсу, відбувається заслуховування доповідей із використанням мультимедійного апарату з подальшим їх обговоренням. За кращі складені алгоритми 3–5 студентів нагороджують дипломами та сувенірами.

2. Методика удосконалення розвитку клінічного мислення у студентів

У кожній групі студентів 6­го курсу викладач проводить конкурс на краще клінічне мислення студента з використанням пацієнтів із захворюваннями серця, легень, нирок, суглобів, шлунково­кишкового тракту, вони встановлюють діагноз, призначають лікування. Поряд із цим використовуються заготовлені тестові завдання, ЕКГ, ехокардіограми та лабораторно­біохімічні аналізи. Потім під керівництвом завуча кафедри за участю викладачів проводиться загальний письмовий конкурс студентів різних груп, які навчаються на кафедрі, з використанням більш складних клінічних і тестових завдань, ЕКГ, ехокардіограм, спірограм, лабораторно­біохімічних аналізів. Викладачі кафедри перевіряють роботи студентів, виставляють оцінки, обговорюють і визначають трьох переможців. На спільній студентській науково­практичній конференції призери отримують дипломи та сувеніри.

Результати проведення конкурсів у студентів 6­го курсу на краще складання алгоритмів і краще клінічне мислення. Протягом трьох років у конкурсах брали участь 1015 студентів. Проведено 12 студентських науково­практичних конференцій. Вручені дипломи та сувеніри 72 студентам.

Висновок

Таке цілеспрямоване навчання студентів із внутрішньої медицини з організацією і проведенням конкурсів на краще складання алгоритмів і краще клінічне мислення подобається студентам VI курсу, сприяє покращенню їх теоретичної, практичної підготовки та викликає інтерес до спеціальності.


Список литературы

1. Підаєв А.В. Болонський процес в Європі / А.И. Підаєв, В.Г. Передерій. — Київ, 2004. — 190 с.

2. Рузин Г.П. О Болонской системе и не только / Г.П. Рузин // Новости медицины и фармации. — 2012. — № 5(403). — С. 23.


Вернуться к номеру